Через заперечення, неприйняття користі проходить нитка, що зв’язує настільки різні по думці вірша, як «Поет і юрба» і «Блаженний у златом колу вельмож…», де прямо виражене презирство до тому, хто продає натхнення: Він смак притуплений щекотит И к славі пиха бояр охотит, Він прикрашає їхні бенкети И внемлет розумні хвали. Про те, хто ставить корисливі інтереси вище поетичної волі, Пушкін говорить, як про неживий предмет («Він прикрашає їхні бенкети…»). Нитка чесності, шляхетності, незалежності з’єднує всі пушкінські добутки про призначення поезії. У міркуваннях Пушкіна про мету творчості присутнє ідея величезного значення поезії в людському житті

Подвигом називає він своя праця. В одному з листів В. А. Жуковському поет помітив: «Ціль поезії - поезія…» Але що ж таке поезія Пушкіна?

Це самовіддане служіння добру, віра в людину, красу й гармонію, це звертання до майбутнього: И довго буду тим люб’язний я народу, Що почуття добрі я лірою будив, Що в моє жорстоке століття восславил я волю И милість до занепалого призивався

Pages: 1 2