Четвертий сон Віри Павлівни більше необхідний для автора, чим для роману в цілому. Цей епізод - рідка мить Одкровення автора; він ділиться із читачами ідеєю, а може й мрією, що сформулював, пройшовши основну Частину свого життя. З мого погляду, цей шматочок добутку можна виділити в окреме незалежне Ціле. Але разом із цим, цей епізод прекрасно ввійшов у композицію роману, і із цієї позиції рішення автора Через сон Віри Павлівни представити свої міркування виявилося геніальним. З перших же рядків занурення в сон стрімко й химерно. На тлі безумно гарної природи звучать Ліричні добутки, Віра Павлівна зустрічає стару знайому, разом з якої вона летить у палац на «розкішний бенкет». Зі співом поета розкривається історія, «і життя тисячоріч проноситься в його пісні».

Його Оповідання переходить у діалог двох жінок. Віра Павлівна довідається дивні речі й навіть заглядає в майбутнє. На Останніх словах її знайомій, оказавшейся царицею, сон закінчується. У цього епізоду є чудова художня особливість

Цариця говорить тільки з Вірою, але по Сприйняттю тексту здається, що насправді діалог ведеться між мною (читачем) і автором, що схований Під маскою жінок. Це його ідеї ми чуємо, його думки сприймаємо. У цьому епізоді головних думок в автора дві. Перша з них - це гіпотеза про еволюцію жінки як цариці всіх Людей. Друга - утопічна картина миру

Зі слів цариці ясно, що, коли люди перестають бути тваринами, у жінці початок просипатися свідомість, але вона Була визнана чоловіком тільки як рабиня. У такий спосіб виникли Астарта, Афродіта, «Непорочність», а потім Народилася Вона, як вершина еволюції, коли чоловік визнав жінку собі рівної. І отут наступає кульмінація Сюжету. Віра Павлівна довідається, що цариця - це вона сама, що вона - «ціль життя й все життя».

У ній, насамперед, важлива внутрішня краса, усвідомлення рівноправності, без якого ні «чистоти серця», «чистоти тіла», «справжньої зовнішньої краси». Потім цариця піднімає завісу часу й показує Вірі майбутнє. Тут царює вічна природа, Молодість, тут дивні будинки, техніка й люди

Все гармонично, усі щасливі. Рисується картина «світлого майбутнього». Закінчується подорож і сам сон закликом до цьому «світлому майбутньому».

Віра Павлівна уражена новими відкриттями, вона здивована всьому, що бачить. Але для неї цей сон важливий, тому Що вона розуміє правильність і важливість свого шляху. Вона усвідомлює своє призначення. Хоча з якоїсь точки Зору цей сон - її мрія, її фантазія, у чому я сумніваюся. Я вважаю, що в цьому епізоді чітко чутний Голос автора

Ці ідеї могли народитися в голові дорослого чоловіка з певним життєвим досвідом, але не в Молодої жінки. Цей епізод не поглибив і не розкрив Віру якось по-іншому. Головне те, що автор уважає її Ідеалом і бачить її царицею «світлого майбутнього».

Як сучасний читач, я можу із упевненістю сказати, ґрунтуючись на досвіді попередніх поколінь, що ця Утопічна картина миру неможлива для реального втілення. І я цьому рада, тому що вважаю життя в такому Світі нудної й безглуздої. Смоленцева Д. К. Автор твору: Смоленцева Д. К. [email protected]

ru