АНАЛІЗ ВІРША Н. А. НЕКРАСОВА «У ДОРОЗІ» «Ну, досить, ямщик! Розігнав Ти мою настирливу нудьгу!..» Н. А. Некрасов Микола Олексійович Некрасов - співак народної частки. Не було такої життєвої ситуації, драматичного повороту в долі народу, на яку б не відгукнувся поет, не запам’ятав у своїй лірику

Уже в ранньому вірші 1845 року «У дорозі» відбилися основні риси поезії Некрасова, пізніше обретшие характерні риси його творчості: пильна увага до потреб простолюдина, ліризм і гіркий гумор, що часом переходить у сатиру й навіть у сарказм. Вірш «У дорозі» відкривається нехитрим діалогом сідока з ямщиком. «Нудно! Нудно!..

Ямщик відважний, Розжени чим-небудь мою нудьгу! Пісню, чи що, приятель, запій Про рекрутський набір і розлуку…» «Самому мені невесело, пан…

» И полилося гірке мовлення бідняка, що розповідає знайому до сліз історію… Розтрощила лиходійка-дружина!.. Слышь ти, змолоду, пан, вона В панському будинку була вчена Разом з all so ch. ru 2001 2005 панянкою різним наукам, Понимаешъ-Ста, шити й в’язати, На варгане грати й читати - Всім дворянським манерам і штукам. Вірш не відрізняється розгорнутими характеристиками, ця ситуація була нерідка, тому автор лише намечав!

основу конфлікту, інше читачі прекрасно знали по происходящему навколо. Вийшла заміж панська дочка Та й у Питер… («благодійник») - Занедужав, і на Трійцю в ніч Віддав Богові панську душу, Сиротинкою залишивши Грушу… Через місяць приїхав зятек…

У самому лексичному підборі слів відчувається авторське відношення до оповідання: «сиротинкою», «Грушу», «зятек». Нового поміщика не цікавлять почуття підвладних селян, він керується сиюминутными настроями й рішеннями. Відвертав він її на село - Знай-Де місце своє ти, мужичка!.. Як на гріх, дев’ятнадцятий рік Мені в ту пору трапся… посадили На тягло - так на ній і женили…

Тут поет ще не відійшов від натуралістичних прийомів - багато просторічних слів і зворотів, пізніше він буде уникати цього у своїх добутках. А поки складається стиль, неповторна мова його некрасовских добутків. Смутна повість ямщика, що не розуміє, за що покарано він, та і його дружина, у загальному-те ні в чому не винувата, хіба що тільки народженням так гіркою часткою кріпак. Погубили її добродії, А була б бабенка лиха!

Теперішня драматична повість відкривається перед «паном» і читачем. Ямщику невтямки, а нам зрозуміло, чому гине його дружина. Причина не у важкій і незвичній селянській роботі, а в попранні людського достоїнства, що намагалися в ній розтоптати. Слышь, як тріска худа й бліда, Ходить, тоись, зовсім через силу, У день двох ложок не з’їсть толокна,- Чай, звалимо через місяць у могилу…

И гіркою іронією звучать слова сідока, иносказательно пояснюючу авторську позицію. Він повністю на стороні своїх знедолених героїв. Поки тільки він слухає їх, щоб довідатися лиха й сподівання рідного народу, але незабаром побачить і шлях до народного щастя, нехай дуже довгий і тернистий, але єдино вірний. А зараз тільки гірка усмішка, тільки-но скрывающая сльози жалю, звучить в останньому рядку вірша

«Ну, досить, ямщик! Розігнав Ти мою настирливу нудьгу!..»