2. Б. розчинні у воді не пов’язані з мінеральними у^-вами. Вони не мають спорідненість до минер. компонентів емалі, не можуть утворювати комплекси. Таких білків 0,3%.

3. Своб. пептиди й отд. амінокислоти, такі як промін, гли, вал, оксипролин, сірий. До 0,1% 1) ф-я захисна. Білки оточують кристал. Попереджають процес деминерализации 2) білки ініціюють мінералізацію. Беруть активну участь у цьому процесі 3) забезпечують минер. обмін в емалі й ін. твердих тканинах зуба.

Вуглеводи представлені полисахаридами: глюкоза, галактоза, фруктоза, глікоген. Дисахариди нах-ся у вільній формі, а утворяться білкові комплекси - фосфо-гликопротеиди.

Ліпідів дуже мало. Представлені у вигляді гликофосфолипидов. При утворенні матриці вони виконують роль сполучних містків між білками й мінералами.

Дентин уступає по твердості. Найбільш важливими елементами дентину є іони Са, РО, З, Мg, F. Mg сод-ся в 3 рази більше, ніж в емалі. Концентрація Na і Cl зростає у внутрішніх шарах дентину.

Основне в-у дентину складається з ГАП. Але на відміну від емалі, дентин пронизаний більшою кількістю дентинних канальцев. Болючі відчуття передаються по нервових рецепторах. У дентинних канальцах нах-ся відростки клітин одонтобластов, пульпа й дентинная рідина. Дентин становить основну масу зуба, але явл. менш минерализов. в-вом, чим емаль, по будові нагадує грубоволокнисту кістку, але більше твердий.

Органич. в-ва Білки, ліпіди, вуглеводи, ….

Білковий матрикс дентину - 20% від загальної маси дентину. Складається з коллагена, на його частку доводиться 35% всіх органічних в-у дентину. Ця властивість характерно для тканин лізин…мального походження, сод. глюкозаминогликогени (……….атинсульфат) , галактозу, гексазамити й гелиуроновая кислоти. Дентин багатий активними регуляторними білками, які регулюють процес реминерализации. До таким спец. білкам отн-ся амелогенини, енамелини, фосфопротеиди. Для дентину, як і для емалі, характерний заледленний обмін хв. компонентів, що має велике значення для збереження стабільності тканин в умовах підвищеного ризику деминерализации, стресу.

Цемент зуба Покриває тонким шаром весь зуб. Первинний цемент утворений мінеральним в-вом, у якому в різних напрямках проходять коллагеновие волокна, клітинні елементи - цементобласти. Цемент зрілого зуба мало обновляється. Склад: минер. компоненти в основному представлені карбонатами й фосфатами Са. Цемент не має як емаль і дентин, власних кровоносних судин. У верхівці зуба - клітинний цемент, основна частина - безклітковий цемент. Клітинний нагадує кістка, а безклітковий складається з колл. волокон і аморфного в-ва, що склеює ці волокна.

Пульпа зуба. Лекція № 2

Це пухка соединит. тканина зуба, що заповнює коронкову порожнину й кореневий канал зуба з більшою кількістю нервів і кровоносних судин, у пульпі є коллагеновие, але немає еластических волокон, є клітинні елементи, представлені одонтобластами, макрофагами й фібробластами. Пульпа є біологічним бар’єром захищаючої зуб. порожнина й периодонт від інфекції, виконує пластичну й трофічну функцію. Характеризується повиш-ой активністю окисно^-відновить. процесів, а тому високим споживанням О. Регуляція енергетичного балансу пульпи осуществяется шляхом сполучення окислювання з фосфорилированием. Про високий рівень биологич. процесів у пульпі говорять наявність таких процесів, як ПФП, синтез РНК, білків, тому пульпа багата ферментами, що здійснюють ці процеси, але особливо властивий для пульпи вуглеводний обмін. Є ферменти гліколізу, ЦТК, водно-мінерального обміну (щелочн. і кисла фосфотози) , трансаминази, аминопептидази.

У результаті цих процесів обміну обр-ся безліч проміжних продуктів, які надходять із пульпи у тверді тканини зуба. Все це забезпечує високий рівень…., реакт-і й защитн. хутро-ов.

При патології активність цих ферментів підвищується. При карієсі відбуваються деструктивні зміни в одонтобластах, руйнування коллагенових волоккон, появл-ся крововиливу, змінюється активність ферментів, обмін в-в у пульпі.

Шляхи надходження в-в у тверді тканини зуба й проникність емалі Зуб має контакт зі змішаною слиною, з іншого боку - …. крові, від їх сост-я залежить сост-і твердих тканин зуба. Осн. частина органич. і минер. в-в, які надходять в емаль зуба, утримуються в слині. Слина діє на емаль зуба й викликає набрякання або сморщивание коллагенових бар’єрів. У результаті відбувається зміна проникності емалі. Речовини слини обмін-ся з речовинами емалі й на цьому засновані процеси де - і реминерализации. Емаль - це напівпроникна мембрана. Вона легко проникна для Н ПРО, іонів (фосфати, бікарбонати, хлориди, фториди, катіони Са, Mg, K, Na, F, Ag і ін.) . вони й визначають нормальний склад емалі зуба. Проникність залежить і від інших факторів: від хім. стр-ри в-ва й св-в іона. Розміри апатитів від 0,13 - 0,20 нм, відстань між ними 0,25 нм. Будь-які іони повинні проникати через емаль, але визначити проникність із т. зр. Мr або розмірів іонів не можна, мають місце інші св-ва спорідненість іона до гидроксиапатиту емалі.

Основний шлях надходження в-в в емаль - проста й полегшена дифузія.

Проникність емалі залежить від: 1) розмірів мікропросторів, заполн. Н О в структурі емалі 2) розміри іона або розміру молекули в-ва 3) здатності цих іонів або молекул зв’язуватися з компонентами емалі.

Н-Р, іон F (0,13 нм) легко проникає в емаль і зв’язується з елементами емалі в порушеному шарі емалі, тому не проникає в глибокі шари. Са (0,18 нм) - адсорбируется на поверхні кристалів емалі, а також легко входить у кристаллич. ґрати, тому Са відкладається як у поверхневому шарі, так і диффунгицирует усередині. J легко проникають у мікропростір емалі, але не здатні зв’язуватися із кристалами ГАП, надходять у дентин, пульпу, потім у кров і депонуються в щитовидній залозі й надпочечниках.

Проникність емалі знижується під дією химич. Факторів: KCl, KNO, фтористих з’єднань. F взаємодіє із кристалами ГАП, створює бар’єр для глибокого проникнення багатьох іонів і в-в. Св-ва прон-і залежать від складу змішаної слини. Так, инта.. ая слина по-різному діє на проникність емалі. Це зв’язують із дією ферментів, які є в слині. Н-Р, гиалуронидоза > проникність Са й гліцину, особливо в області кариезного плями. Хемотрипсин і целочная фосфатоза < проникність для Ca і лізина. Кисла фосфатоза > проникність для всіх іонів і в-в.

Доведено, що в емаль зуба проникають аміно-кислоти (лізин, гліцин) , глюкоза, фруктоза, галактоза, сечовина, никотинамид, кручений, гормони.

Проникність залежить від віку людини: сама більша - після прорізування зуба, вона знижується до моменту дозрівання тканин зуба й продовжує знижуватися з віком. Від 25 до 28 років > резистентність до карієсу, відбувається складний обмін при збереженні сталості складу емалі.

РН слини, а також зниження рн під зубним нальотом, де утворяться органічні кислоти, проникність збільшується внаслідок активації деминерализации емалі кислотами.

Карієс > проникність. На стадії білого й пигментированного плями > проникність, > можливість проникнення різних іонів і в-в, а також Са й фосфатів - це компенсаторні реакції у відповідь на актив-ю деминерализации. Не кожна каріозна пляма перетворюється в каріозну порожнину, карієс разв-ся протягом дуже тривалого часу…. ….

Гипосаливация приводить до руйнування емалі. Карієс, що виникає вночі - це нічна хвороба.

Поверхневі утворення на зубах Це муцин, кутикула, пеликула, зубний наліт, камінь.

Муцин - складний білок, отн-ся до гликопротеидам слини, що покриває поверхня зуба й виконує защ. ф-ю, захищає від механічних і хімічних впливів, його захисна роль пояснюється особливостями, специфікою амінокислотного складу й особливостями содерж-ся сірий, трианин, у яких утримуються до 200 амінокислот, про… До залишків сірий і трианина приєднується за рахунок Про-Гликозидной зв’язку. Залишки N-Ацетилнейраминов. до^-ти, N-Ацетилглюкозамина, галактози й ф.. зи. Білок нагадує по будові гребінку, у якого є… білків, залишки состоящих з амінокислот, а вуглеводні компоненти розташовані білковими ланцюгами, вони з’єднуються один з одним дисульфидними містками й обр-ся великі молекули, здатні втримувати Н О. Вони утворять гель.

Кутикула Утвориться перед прорізуванням зубів, складається з … клітин, після проредвания зникає.

Пелликула Це тонка, прозора плівка, вуглеводно-білкової природи. Влюч. гліцин, гликопротеиди, с.. аловие до-ти, отд. аминок-ти (червона, глу) , Jg, A, G, M, аминосахара, які обр-ся в результаті життєдіяльності бактерій. У будові виявляється 3 шаруючи: 2 на поверхні емалі, а третій - у поверхневому шарі емалі. Пелликула покриває зубний наліт.

Pages: 1 2 3 4 5

Збережи - » Біохімія порожнини рота . З'явився готовий твір.