Ідеї моральності прості, як життя, і, як вона, складні. Здавалося б, від нас потрібно всього лише дотримання певних обов’язків. Але такого роду обов’язку існують скрізь, де діє людина: на роботі й на відпочинку, у навчанні й суспільній діяльності, у сім’ї, стосовно друзів, оточуючим людям і природі. І як буває часом складно надходити відповідно до певних правил, хоча прекрасно усвідомлюєш, що чесне виконання обов’язку приносить користь усім - і суспільству в цілому, і окремій людині. “Російський народ за свою історію відібрав, зберіг, підніс до степеня поваги такі людські якості, які не підлягають перегляду: працьовитість, совісність, доброту, чесність”, - незадовго до смерті писав В. Шукшин

В ім’я цих неминущих духовних цінностей були створені чудові оповідання В. Астафьева й В. Шукшина, чудесні добутки В. Распутіна й Ч. Айтматова. Письменники переслідували лише одну мету: розтривожити наші душі, зробити нас небайдужими. Вони намагалися виховати в нас, читачах, щиру моральність, навчити жити по совісті. Найбільш гостр і злободенним є, по-моєму, роман Ч. Айтматова “Плаха”.

Добуток відрізняється постановкою моральних питань, що встали перед нами в останні роки. Одне з головних діючих осіб у романі - Авдий Каллист-Ратов, парубок з ясно вираженою життєвою позицією, цілеспрямований, що відрізняється сміливістю й вірою у свої переконання. Авдий - людина віруючий, вона вважає, що Бог є в кожному, але тільки не всі люди розуміють це. Він відрізняється філософською спрямованістю думки, знає історію церкви й філософію християнства. Адже Каллистратов учився у вищій церковній установі

Однак спонукуваний ідеєю ревізії церкви, Авдий відкидає філософію релігії, за що виключається з духовної семінарії. Однак незважаючи ні на що, Авдий коштує ще на позиціях християнства, і йому не може бути байдужне життя суспільства. І тому, захоплений ідеєю служити Батьківщині, Каллистратов влаштовується на роботу в редакцію однієї із провінційних газет, намагаючись у своїх статтях відбити реальне положення речей встране.

И спочатку його замітки являють приклад гласності, але нарис про наркоманів у казахстанських степах не одержує належної уваги. Видимо, комусь не сподобалися правдиві висловлення автора. Авдий виявляється в скрутному стані

И знову в його житті встають питання: “Що робити? Як жити далі?”. Труднощі вибору подальшого шляху, складність життя приводять Каллистратова до усвідомлення необхідності перевиховання людей релігійним шляхом. Прекрасно усвідомлюючи наслідку своїх дій, Авдий &copy A L L S o c h. r u все-таки не змінює своїм принципам, залишається чесний із самим собою, виконує моральний борг

И знову він у степах Казахстану. Але люди, в упор тварин, що розстрілюють, думаючі лише про власне благо, що знищують природу, зрештою вбивають Авдия Каллистратова. Воістину трагічний фінал: обривається життя зовсім ще парубка. Але тим самим автор призиває задуматися про долю Авдия, ще раз простежити його життєвий шлях. І тоді розумієш, що все свідоме існування Каллистратов провів у гармонії із самим собою, відстоюючи власні погляди й ідеали, і постійно прагнув бути корисним людям

Можна сказати, що “чесно прожити” йому вдалося. Торкаючись моральних проблем, не можна не згадати творчість В. М. Шукшина. Будучи продовженням кращих традицій класичної літера-тури, Василь Макарович завжди вважав, що головне в житті російської інтелігенції - прагнення допомогти людям. І він намагався насамперед допомогти людям знайти правду, зберегти щирі духовні цінності, жити відповідно до боргу й совісти

Торкаючись теми честі й совісті, варто згадати одне із кращих оповідань Шукшина - “Полювання жити”. Примітний він тим, що добро й зло показані “у прямій сутичці”. Старий мисливець Никитич, людина незвичайної доброти, відкрита душа, дав притулок кримінальника, фактично врятував йому життя й одержав від нього кулю вспину.

У виконаному страшної драматичної сили оповіданні старий-мисливець говорить випадному злочинцеві: “Голод тебе великий красти штовхнув? З жиру біситеся, окаянні”. Ці слова виразили джерело зла. Саме з метою наживи відбуваються багато злочинів. На противагу злу й жорстокості, які присутні в оповіданні, ставляться вчинки, дії мисливця Никитича. Розумієш, що право зватися “людиною незвичайної доброти” і “відкритої душі” він заслужив винятково своїми благими вчинками

Адже навіть зштовхнувшись зі злом, ця людина не відступилася від своїх принципів і простягнула руку допомоги. Говорячи про літературу 50- 80-х років, однієї з основних тенденцій якої було висвітлення моральних питань, не можна згадувати тільки прозаїчні добутки, тому що в поезії також приділялася велика увага цій темі. Серед авторів, головним об’єктом яких є людина і його духовний мир, можна особливо виділити Ю. Друніну, В. Висоцького, Е. Евтушенко, Р. Казакову й багатьох інших. Взагалі, як мені здається, щирі літератори, будь те прозаїки або поети, ціль творчості яких полягає в служінні народу, не можуть обійти проблеми морального характеру. Вони будуть стосуватися моральної тематики незалежно від того, поширена вона на даний момент у літературних чи колах ні. Підбиваючи підсумок всьому написаному, хочеться сказати, що сучасне суспільство просто має потребу в таких добутках, які призивають любити Людини, які проповідують ідеї моральності

Книги, у яких говориться про зрозумілі й близькі речі, змушують нас задуматися про себе й навколишній світ. Тільки в такий спосіб можна врятувати цей мир від процвітаючої в ньому жорстокості. А ще треба додати, що моральність - це все-таки дуже просто.

Роби добро, будь чуйним, не проходи повз чуже горе, будь вільним, знайди своє місце в житті. Виконання цих вимог - гарантія того, що каждый людина буде жити чесно, у гармонії із самим собою й навколишнім світом