Петро Чаадаєв був людиною розумним і утвореним. Пушкіна познайомився з ним ще ліцеїстом, у Царському селі. Чаадаєв був тоді лейб-гусаром. Він брав участь у закордонних походах російської армії й у Бородінському бої. Пушкіна залучала натура Чаадаєва і його блискучий розум.

Вчитуючись у цей вірш, ми зауважуємо, як велике бажання волі й рівності в Пушкіна. Але різні висловлення автора допомагають нам не тільки зрозуміти прагнення до волі, але відчути небезпека цього прагнення: з одного боку - гаряче бажання волі, з іншого боку - “фатальна влада”.

… Але в нас горить ще желанье,

Під гнітом влади фатальний

Нетерпеливою душею

Вітчизни внемлем призыванье…

Вчитуючись далі, ми бачимо, що до почуття сумуй тепер приєднується почуття гордості й прагнення. І наприкінці йде як би інтонаційний підйом.

Товариш, вір: зійде вона

, Зірка чарівного щастя.

Росія вспрянет від сну…

И от розсовуються рамки вірша: перед нами виникають всі ті, чиї імена дійсно ввійшли в історію звільнення Росії. Вірш “До Чаадаєва” є художнім поетичним добутком. Воно перейнято почуттям волі й любові до Вітчизни, а це почуття - головне в житті Пушкіна