Біологічні годинники з періодом 25 годин, властиві нам, так само як і інших приматах, був по-справжньому відкритий лише 20 років тому, але не в людини, а в сліпої білячої мавпи, що жила в лабораторії Курта Ріхтера в Медичній школі при Університеті ім. Джона Хопкинса. Мавпочка вільно бродила по лабораторії й піддавалася дії всіх щоденних періодичних факторів, за винятком світла. Вона чергувала сон і пильнування, як і сам Ріхтер, але з іншим періодом. Сліпа мавпочка довела, що має власні внутрішні годинники, яким вона випливала настільки ж неухильно, як люди додержуються добового циклу обертової планети. Щомісяця протягом декількох днів час активності мавпочки збігалося з робітником удень експериментаторів, але щораз поступово з’являлося нагромадження зрушення: мавпочка ставала «совою», з погляду людини, - втім, з її «точки зору», люди ставали б «жайворонками». Через два тижні розпорядок дня мавпочки запізнювався настільки, що її сніданок доводився на пізній вечір і ніч: наша «сова» перетворювалася в «жайворонка». Ще через тиждень її режим дня знову ставав як у людей. Цей цикл повторювався приблизно щомісяця протягом декількох років. Мавпочка дотримувалася свого внутрішнього перебігу часу, незалежного від періодики Сонця, Місяця й людей влаборатории.

Ця незалежність від зовнішнього часу була виявлена також у поводження деяких сліпих людей. Парубок у дитинстві втратився зору. У студентські роки він мучался, безуспішно намагаючись перебороти хронічне безсоння й денну сонливість. Примітно, що ця недуга переслідувала його по 2 - 3 тижні підряд щомісяця. Парубок вів щоденник, оказавшийся дуже до речі, коли він, зрештою, звернувся по допомогу до лікаря. Реймонд Майлз із колегами помітили, що час денної сонливості студента щодня запізнюється на годину, поки не зливається з нічним сном. Через тиждень сонливість знову з’являється, але вже ранком, а нічний сон одночасно порушується безсонням. Цей цикл повторюється приблизно кожні 25 днів

Лікарі запропонували йому відмовитися від марної боротьби за дотриманням 24-годинного режиму. Вони порадили йому спати тоді, коли він дійсно хоче спати, і оберігати його сон від усяких занепокоєнь в умовах лікарняного стаціонару. Уперше за багато років його щоденний уклад життя став регулярним: весь день - бадьорість, ніч - безперервний сон. Однак його «день» і «ніч» більше не збігалися з астрономічними - студент перейшов на 25-вартовий ритм

Коли ж він повернувся на місяць до звичайного життя, його сон знову виявилося, розбитий на шматки, незважаючи на його героїчні зусилля, застосування кофеїну й снотворних. Але тепер уже було ясно, що його денна сонливість виявилася замаскованої продовженням внутрішнього 25-годинного ритму. Подібною недугою страждає біля полвини сліпих людей

Біологічним ритмом з періодом 25 годин володіють не тільки сліпі, але й зовсім здорові, видючі люди. Хоча природний хід їхніх внутрішніх годин щодня відстає на годину, у нормі вони согласованни з 24-годинним циклом чергування дня й ночі і їм вдається «іти в ногу з ним». Проте, багато сліпі, та й деякі видючі люди позбавлені цієї здатності

щодня на годину підбудовувати свої внутрішні годинники, не можуть підтримувати синхронність із обертанням Землі й ритмом життя їх оточення

У людей з нормальним зором, що живуть в умовах щоденного чергування світла й темряви, такі випадки виключення. Але, коли людина навмисне залишає біле світло, скажемо, спускаючись у вічну тишу підземної печери або просто зачиняючись у кімнаті без вікон, його ритм сну-пильнування практично завжди вертається до свого природного періоду близько 25годин. Очевидно, і природа, і суспільство постійно кваплять нас: щоб не відстати від 24-годинного миру, ми змушені поспішати, щодня, випереджаючи себе на годину

У людини перехід до внутрішньої системи відліку часу менш очевидний, чим в інших ссавців, бути може, тому, що наше свідоме життя слабкіше связанна з фізіологічними процесами. Часом досить невеликого поштовху, щоб вивести ритм сну або якого-небудь іншого окремого показника з-під впливу потужної хвилі біологічних припливів і відливів. Тим не мение наші внутрішні годинники надійно визначають загальну картину розподілу сну й гарантують, що приблизно раз за один зворот планети навколо осі ми будемо спати (або запекло хотіти спати). Більше того, якби людина заснула, внутрішні годинники забезпечують спонтанне пробудження в певній фазі цикадного циклу, що залежить від фази засипання

Pages: 1 2