Діючими особами багатьох казок виступають тварини, найчастіше це крокодил. Уперше читачі познайомилися з ним у першій казці Чуковського - «Крокодил», потім письменник уводить його й в інші казки: в «Мойдодире» він гуляє з дітьми по Таврическому саду, в «Бармалее» ковтає розбійника, в «Тараканище» з переляку проковтує жабу. В «Краденому сонці» Крокодил «сонце в небі проковтнув». Паніка охопила звірів: «де нам з отаким боротися… він і грізний і зубастий…». И знов-таки підняти Ведмедя на боротьбу із Крокодилом змогла слабка Зайчиха:

• Соромно старому ревіти
• Ти не заєць, а Ведмідь…

Ведмідь виходить переможцем у єдиноборстві із Крокодилом, і знову радість, радість:

• Стали пташинки щебетати,
• За комашками літати
• Стали зайки
• На галявині
• Кувиркаться й скакати

Своєрідний «тваринний епос» являє собою й казка «Айболит». До доброго доктора Айболиту приходять лікуватися «і корова, і вовчиця, і жучок, і черв’ячок, і ведмедиця». Події в казках часто здобувають несподіваний поворот. Так і тут: занедужали діти Гіпопотама, і доктор Айболит відправляється в Африку. Подорож, природно, незвичайно важке: те хвиля готова його проковтнути, то гори «ідуть під самі хмари…». Нарешті він в Африці:

• Десять ночей Айболит
• Не їсть, не п’є й не спить,
• Десять ночей підряд
• Він лікує нещасних зверят…
• Картиною загальних веселощів закінчується й ця казка:
• И пішли вони сміятися,
• Лімпопо!
• И танцювати, і балуватися, Лімпопо!

У боротьбі за казку ДО. И. Чуковському доводилося в 20-і роки постійно зіштовхуватися з педологами й деякими педагогами, послідовниками їхніх методів. Затверджуючи, що казка - це елемент буржуазної культури, педологи розгорнули широку кампанію під гаслом «Хто за казку - той проти сучасної педагогіки». Педагоги-педологи Харківської педагогічної школи видали навіть «наукову працю» - збірник статей «Ми проти казки». Особливо багато образливого було висловлено на адресу перевертишей - жанру дитячої поезії, відродженого К. И. Чуковським. Перевертиши були оголошені злобливими, що затемнюють мозки дітей. Ці «теоретики» свідомо не зауважували, що в усній народній творчості постійно зустрічаються такі небилиці, у яких курочка може «бичка народити», село «їхати повз мужика» і т.д. Ретельно вивчивши цей жанр усної народної творчості, К. И. Чуковський на його основі створив свої перевертиши, затвердивши цю назву й у літературознавстві. Його казка «Плутанина» повністю складається з перевертишей:

• Свинки занявкали:
• Мяу, мяу! Кішечки захрюкали:
• Хрю, хрю, хрю!
• Уточки заквакали: Ква, ква, ква!

Правда, письменник показує дітям, що правильно в поводженні тварин: адже

Занявкали кошенята: «Набридло нам нявкати!..» А за ними й каченята: «Не бажаємо більше крякати!..» В основі казки лежить боротьба зі злом: лисички взяли сірника й підпалили море. Природно, і тут перевертиш залишається перевертишем: крокодил гасить море «пирогами й млинцями», «два курчонка поливають із барила» і т.д. Несподівана й розв’язка: нікому не вдалося згасити море, лише маленькому метеликові виявилося це під силу:

• Крильцями помахала,
• Стало море потухати
• Ипотухло.

И знову всі стало на свої місця: «кішки замуркотали», «коня заіржали», «мухи задзижчали» і т.д. А звіринки «засміялися й запекли, вушками захлопали, ніжками затупотіли».