Роман «Майстер і Маргарита», над яким Булгаков працював з кінця 20-х років до самої смерті, приніс йому посмертну світову славу. Булгаков писав свій роман як історично й психологічно достовірну книгу про своєму време-ні і його людях, і тому роман став унікальним людським документом тої примітної епохи. І в той же час це многосмысленное оповідання про-ращено в майбутнє, є книгою на все часи. Роман складний по своєму змісті, структурі й образному ладу: сати-рические сцени сучасності чергуються із психологічно поглибленими сце-нами древнього миру. Долі реальних героїв післяреволюційної Москви, гро-тескных, чудакуватих, переплітаються зі зведеними в реальність полусказоч-ными (Воланд і його звитий) і міфологічними (Иешуа - Христос) образами. Все це показує авторську концепцію добра й зла як що вічно сусідять і пе-реходящих одне в інше початків життя

Ідея вічного протистояння духовного ідеалу силам зла виражається за допомогою філолофсько-етичних проблем, постав-ленних Булгаковим у романі. Ершалаимские глави більш ніж московські допомагають зрозуміти й осмислити основну ідею роману. Особливо чітко вона простежується в другому розділі, у сцені допиту злиденного бродячого філософа прокуратором Іудеї Понтієм Пила^-тім. Примітно те, що Булгаков не переказує, а переосмислює еван-гельский сюжет, більше того, твір з аллсоч. ру © 2005 веде різку полеміку з євангельським трактуванням образа Ісуса Христа. В образі Иешуа Га-Ноцри зображений не син Божий, а син людський, несучий найвищий моральний ідеал добра, сострадательности, відваги

Змінений і характер проповіді, Булгаков залишає тільки одне нравст-венне положення «Всі люди добрі». Сюжет Євангелія визначається подіями життя Ісуса, а в Булгакова головною особистістю стає прокуратор. Пілат - складна драматична фи-гура.

Він розумний, не далекий людських почуттів, живого жалю. Поки Иешуа проповідує, що всі люди добрі, Пілат схильний дивитися поблажливо на це дивацтво. Хоча першим спонуканням прокуратора був намір «повісити його», не обтяжуючи себе допитом, але з почуття боргу він продовжує задавати питання й серед них питання про істину

На що Иешуа відповіла: «Істина насамперед у тім, що в тебе болить голова, і болить так сильно, що ти легкодухо по-мышляешь про смерть». Чудо? Немає. Зцілення словом - не таке вуж рідке явище в практиці гарного психотерапевта

В основі його - величезна проникливість, розуміння людини й головна якість - сострадательность. Пілат не бажає смерті цій людині й уже готовий скасувати смертний вирок, винесений Малим Синедріоном. Але от мовлення зайшло про верховний вла-сти, і Пілата простромлює гострий страх і за себе, і за Иешуа. Він непомітно старает-ся підказати арештантові рятівні відповіді, але той не може слукавить, заявляючи, що «усяка влада є насильством над людьми, і наступить час, коли не бу-дет влади ні кесарів, ні якої-небудь іншої влади».

Всесильний прокуратор теря-ет залишки гордого достоїнства: «Ти думаєш, нещасний, що римський пуття-ратор відпустить людини, що говорили те, що говорив ти? Або ти думаєш, що я готовий зайняти твоє місце? Я твоїх думок не розділяю». Через острах погубити свою кар’єру Пілат іде проти своїх переконань, проти голосу людяності, проти совісти

Він затверджує смертний вирок, виявивши боягузтво, що сам згодом назве найстрашнішим пороком. Жорстоко буде покараний Пі-лат за своє боягузтво, багато безсонних ночей буде терзатися він тим, що «чогось не домовив тоді, давно, 14 числа весняного місяця нисана», що він не пішов «на всі, щоб урятувати від страти рішуче ні в чому невинний божевільний меч-тателя й лікаря». У даному епізоді Булгаков порушує питання про моральну відповідальність людини за происходящее навколо. Письменник упевнений, що страшнее відкритого зла конформізм тих, хто зло розуміє, готовий засудити його, здатний йому препятство-вать, але не робить цього через малодушність, боягузтва, звички до комфорту, остраху за кар’єру. У булгаковській легенді про Иешуа й Пілата закладені вічні цінності, вічні істини, які, будучи забутими або зруйнованими, неодмінно отра-зятся на моральному стані суспільства