Творчість великого письменника повно занепокоєння, тривоги за долю людини, за долю миру. Проблеми, їм поставлені, часто болісні й для нього самого, і для читачів, але вони були викликані реальними протиріччями життя. Достоєвський, як ніхто іншої, зумів геніально відчути й виразити ті кризові, трагічні явища, які були властиві новій історичній епосі. Вплив Достоєвського відчували на собі вже наприкінці XIX і початку XX вв. і поети (А. Блок), і письменники (Л. Андрєєв). М. Горький у складних умовах ідеологічної боротьби в епоху реакції після поразки революції 905 р. різко виступав проти консервативних тенденцій у творчості Достоєвського. Ці виступи були підтримані им. У той же час Горький підкреслював, що Достоєвський і Л. Толстой силою своїх талантів «потрясли увесь світ, вони звернули на Росію здивована увага всієї Європи, і обоє встали, як рівні, у великі ряди людей, чиї імена — Шекспір, Данте, Сервантес, Руссо й Ґете» [23, 352. У своїх творах Горький ураховував художній досвід Достоєвського, порию прямо полемізував з деякими ідеями й творчими принципами великого письменника («Карамора», «Життя Клима Самгина», «Старий»). Творчі відкриття автора «Братів Карамазових» використаються й у літературі, розширюючи можливості художнього пізнання життя (Л. Леонов, А. Платонов, М. Булгаков, В. Астафьев, Чингиз Айтматов і ін.).

Творчість Достоєвського, традиції його соціально-психологічних і філософських романів знайшли відбиття в добутках цілого ряду видатних представників світової літератури: американських письменників — Т. Драйзера («Американська трагедія»), У. Фолкнера («Світло у вікні», «Авессалом, Авессалом»), німецьких — Т. Манна («Чарівна гора», «Доктор Фаустус»), Г. Манна, А. Зегерс, Г. Бёлля, французьких — А. Камю(«Падіння», «Чуму», «Сторонній»), Ф. Мориака, австрійських — Ф. Кафки («Процес»), С. Цвейга й багатьох інших

Pages: 1 2