Гартуватися сонцем можна лежачи й у русі. Найкраще приймати сонячну ванну розташувавшись на тапчані або підстилці, ногами до сонця. Голова при цьому захищається від сонця світлим головним убором або парасолькою. Не рекомендується обв’язувати голову рушником, косинкою, надягати гумові купальні шапочки. Все це утрудняє випар поту й, отже, перешкоджає охолодженню голови.

Під час сонячної ванни рекомендується частіше міняти положення тіла. Не можна спати, тому що стає неможливо врахувати тривалість перебування на сонце й легко одержати сильні опіки. Після процедури рекомендується небагато відпочити, прийняти душ або викуплятися.

Особлива увага необхідно приділити правильному дозуванню сонячних ванн. У відповідності згодом року й інтенсивністю сонячної радіації загартовування починають із 10-хвилинного перебування на сонце, а потім щораз тривалість процедури збільшують на 5-10 мінут і поступово доводять до 2-3 годин з 15-хвилинними перервами в тіні після кожної години опромінення.

Гігієнічні вимога до спортивних споруджень

Спортивні спорудження повинні відповідати встановленим санітарно-гігієнічним вимогам і нормам. До гігієнічних вимог спортивних споруджень пред’являються особливо високі вимоги, тому що від їхнього санітарного стану залежить оздоровчий ефект занять фізичними вправами й спортом.

Після здачі спортивного спорудження в експлуатацію працівники санітарно-епідеміологічної станції й лікарсько-фізкультурних диспансерів, а також фахівці з фізичної культури й спорту повинні систематично проводити поточний санітарний нагляд цих приміщень. Зауваження й пропозиції представників органів санітарного нагляду записуються в санітарний журнал, що повинен бути на всіх спортивних спорудженнях. Крім того, на кожному спортивному об’єкті необхідно мати правила внутрішнього розпорядку, погоджені із санітарно-епідеміологічною станцією. Відповідальність за недотримання санітарно-гігієнічних норм, правил змісту й експлуатації спортивних споруджень несе адміністрація даного спорудження. При порушенні санітарно-гігієнічних норм і правил адміністрація залучається до відповідальності.

Гігієнічні вимоги до критих спортивних споруджень. Спортивні приміщення (зали, манежі, плавальні басейни) можуть розміщатися в спеціальні або входити до ськладу суспільних будинків (навчальних закладів, клубів і ін.) . Службові приміщення в спортивному спорудженні повинні бути взаємозалежні таким чином, щоб забезпечувався рух, що займаються в наступній послідовності: вестибюль із гардеробної для верхнього одягу - роздягальні чоловічі й жіночі (з душовими й туалетами) - спортивний зал. Докладне розміщення виключає зустрічні потоки руху одягнених і роздягнених спортсменів.

Важливе гігієнічне значення має внутрішня обробка приміщень. Стіни повинні бути рівними, без виступів і ліпних прикрас, стійкими до ударів м’яча й допуськающими збирання вологим способом. Радіатори центрального опалення повинні бути розташовані в нішах під вікнами й укриті захисними ґратами. Дверні прорізи не повинні мати виступаючих лиштв.

При фарбуванні стін варто враховувати ступінь відбиття світла й вплив світла на психофізіологічні функції: зелений колір заспокоює й сприятливо діє на орган зору; жовтогаряч і жовтий бадьорять і викликають відчуття тепла; червоний колір збуджує; син і фіолетовий гнітять. При використанні олійної фарби не рекомендується покривати нею стіни й потовк повністю, тому що це перешкоджає природній вентиляції приміщення.

Підлога повинен бути рівним, без вибоїв і виступів, неслизьким, еластичним, що легко миється.

Особливе гігієнічне значення має створення в залах оптимальних мікрокліматичних умов: температура повітря повинна підтримуватися на рівні +15° С, відносна вологість - 35-60%, швидкість руху повітря - 0,5 м/с. У залах для боротьби й настільного тенісу швидкість руху повітря не повинна перевищувати 0,25 м/с, а в душових, раздевальнях і масажних - 0,15 м/с. Для забезпечення необхідного повітрообміну передбачається пристрій центральної приточно-витяжної вентиляції з розрахунком на подачу зовнішнього повітря не менш 80м3 у годину на один що займається й 20м3 у годину - на один глядача. Якщо немає такої можливості, улаштовується децентралізована штучна вентиляція з максимальним провітрюванням приміщень через фрамуги й кватирки.

Спортивні зали повинні мати по можливості пряме природне висвітлення; штучне висвітлення в залах здійснюється світильниками неуважного або відбитого світла. Висвітлення повинне бути рівномірним і забезпечувати необхідний рівень горизонтальної й вертикальної освітленості відповідно до встановлених норм.

Медичний пункт розміщають у безпосередній близькості від спортивного залу. На видних місцях повинні перебувати вказівні стрілки, що показують місця розташування медичного пункту.

Устаткування й інвентар спортивних залів повинні бути справні й відповідати певним стандартам за формою, вазі і якості матеріалів. До них також пред’являється ряд гігієнічних вимог, спрямованих на попередження спортивних травм, усунення забруднення повітря пилом, відповідність снарядів віку що займаються. Все це створює умови для нормального учбово-тренувального процесу.

У спортивних залах необхідно щодня проводити вологе збирання, а один раз у тиждень - генеральне збирання з миттям підлог, стін і чищенням устаткування.

Особливий санітарно-гігієнічний режим установлюється для штучних критих плавальних басейнів. Температура повітря в них може коливатися від +24° до +27° С, води - від +26° до +29° С (повітря завжди повинен бути на 2-3° вище температури води) . Вода повинна задовольняти вимогам, пропонованим до питного. Із цією метою кожні 2 години беруться проби води, які досліджуються в лабораторії.

Для попередження можливого забруднення води в басейн допуськаються тільки особи, що пройшли попередній медичний огляд.

У критих спортивних спорудженнях категорично забороняється курити, а також займатися не в спортивній формі.

Гігієнічні вимоги до відкритих спортивних споруджень. Ці спорудження, розташовувані на відкритому повітрі, можуть бути окремими або комплексними. Відкриті площинні спортивні спорудження повинні мати спеціальне покриття з рівною й нековзною поверхнею, що не порошиться в суху пору року й не утримуючих механічних включень, які можуть привести до травми. Трав’яне покриття (зелений газон) , крім того, повинне бути низьким, густим, морозостійким, стійким до витоптування й частої стрижки, а також до посушливої й дощової погоди. Покриття повинне мати ухили для відводу поверхневих вод. На території відкритих спортивних споруджень необхідно спорудити фонтанчики з питною водою (радіус обслуговування не більше 75 м) . Туалети повинні розташовуватися на відстані не більше 150 м від відкритих спортивних споруджень. При проектуванні системи штучного висвітлення на площадках для спортивних ігор необхідно забезпечити оптимальну освітленість не тільки поверхні самої площадки (горизонтальна освітленість) , але й простору в межах польоту м’яча (вертикальна освітленість) . Висвітлення повинне бути рівномірним.

Список використаної літератури

1. Коробок А. В., Головін В. А., Масляков В. А. Фізичне виховання. - М.: Висш. школа, 1983.

2. Коц Я. М., Спортивна фізіологія. - М.: Фізкультура й спорт, 1986.

Pages: 1 2 3

Збережи - » Гігієна як наука . З'явився готовий твір.