Ранні добутки М. Горького відбивають незавер-шенность його концепції миру й художнього твор-чества. У них він виступає як романтик, причому його романтизм сполучає в собі як традиційні, так і нові художні прийоми. Гіркий створює свій власний мир. У ньому часто можна спостерігати недо-торые особливості сучасної йому Росії. Проте горьковская художня реальність живе по власних внутрішніх законах, що відрізняється від законів, що існували для реалістів XIX століття. При-Роду в цьому світі тісно пов’язана із щиросердечним станом героїв, що відповідає канонам романтизму

Море в оповіданні «Челкаш», ліс у легенді про Данко, степ у рас-розповіді «Дід Архип і Ленька» змінюються по ходу разви-тия сюжету. Якщо на початку добутку природа спо-койна й звичайна, то під час основного конфлікту вона відбиває щиросердечну напругу героїв: починається гро-за або бура. Природа або допомагає людям, створюючи природне тло вільного, вільного життя, як на початку оповідання «Баба Изергиль», або противосто-ит їм. Втім, у цьому протистоянні бере участь, скоріше, не стільки сама природа, скільки її «помилкова подоба», створене людьми

Втіленням цього «помилкового під-бія» є портове місто, що «дихає мощ-ными звуками жагучого гімну Меркурієві», або « жи-виття» ліс, що виник через страх людей. В обох случа-ях створена людьми реальність «поневолила й обезли-чила їх», тому вона повинна зникнути в той момент, коли їм вдається перемогти свій страх. Справжня при-роду, навпроти, завжди жива, вона втілює незрад-ные й вічні закони життя, тому більшість рас-розповідей закінчується пейзажами, що символізують вічність, непідвласну дрібним страстям красу й гармонію. Із природою звичайно зв’язаний і головний герой, навколо якого будується оповідання: Челкаш почуває себе вільним тільки в море, що вмирає Ларра смот-рит у небо. Такий зв’язок дозволяє виділити головного героя, що відповідає традиції романтизму

Цей герой - ізгой у суспільстві, він завжди самотній. Не будучи другим Я автора, він, проте, втілює опреде-ленні ідеї, близькі Горькому. У головного героя, як правило, є антагоніст, що дотримується проти-воположного погляду на життя. Між ними й возника- Ет конфлікт, на основі якого розвертається цю-жет. Таким чином, основний конфлікт не тільки меж-особистісний, але й ідейний. «Вільні» герої протистоять героям, залежачи-щим або від грошей, або від «традицій», або від « незна-ния». Воля для всіх різко відрізняється від волі для себе

Першу втілює Данко, другу - Ларра. Толь-До воля для всіх може принести щастя людям, з їх «бачити копіювання заборонене © 2005 життя», як говорить баба Изергиль. Її доля протипоставлена міщанському ідеалу « спо-койной життя». «Міщанський ідеал» для Горького - це й мрія Гаврила «про будинок», і «турбота» діда Архипа про Леньке, і «мудрість» Ужу, Горький уважав, що людина не тільки скупчення гріхів і пороків, але й істота, здатне змінювати себе й мир. Тому всяка етика повинна бути «активної», тобто повинна оцінювати че-ловека з погляду його здатності «жити, а не при-миряться».

Протистояння двох этик становить основу сюже-та.. Зав’язкою виявляється проблема, на яку два рази-ные системи поглядів дають різні відповіді. Це украдено-ный хустка в оповіданні «Дід Архип і Ленька», проблема «ціни грошей» в «Челкаше» або волі в «Бабі Изер-Гиль». Потім конфлікт розвивається й наступає развяз-ка, причому герой може загинути, але його ідеї побеж-дають. Перемагають не в реальному житті, а в читательс-який оцінці що відбувається. Сокіл не зміг довести «свою правду» Ужу, але саме він з’являється перед чита-телями як позитивний герой

Таке проти-востояние двох мировоззрений проявляється й у внеш-ньому вигляді персонажів, і в їхньому сприйнятті действитель-ности. ‘