ВВЕДЕННЯ

В Ааленськом столітті уздовж східного узбережжя сучасної Росії від м. Владивостока до м. Амур^-амурові-Амуру-олександрівську-на^-амурі простягнулося Сихоте-Алиньськое море. На схід цього міста перебував Охотський острів, що має каплевидную форму, північно-східний край якого впиралася в затоку Шелихова. Східно-Азіатське море відокремлювало Охотський острів від материкової частини й Приохотськой височини. На захід Шантарських про-вов море переходить в Аргунський затока, що має витягнуту форму до м. Чита й рівну берегову лінію. Північніше м. Чита розташовувалися Даурськие гори, а інша берегова лінія являла собою Станову височину (на півночі) . Південний берег затоки обмежувався Буриинськой височиною. На місці Анадирського затоки в Ааленськом столітті існували Чукотські про-ва, що мали рівну берегову лінію. На захід від цих про-вов проходила гряда Карякських про-вов численних і малих по площі, що закінчувалася в районі устя ріки Калиму. У районі початок ріки Омолон розташовувався V-Образний Омолонський о-ов з рівною береговою лінією. На захід Омолонського про-ва розташовувалася U-образна Калимськая гряда по розмірах приблизно перевищуюча Омолонський про-в у три рази. Північ вищеописаних про-вов обмивало Калимськое море з дуже порізаною береговою лінією з безліччю піднятих і опущених ділянок морського дна. Південну частину цих про-вов обмивало море Черського, на захід від Калимськой гряди перехідне в Ленськое море, розділене невеликою ділянкою опущеного дна. У районі сучасного Східно-Сибірського моря розташовувалося два значних по площі про-ва, омиваних Східно-Сибірським морем. Берегова лінія про-вов плавну. Північніше початок ріки Лена розташовувався аналогічний про-ов. На захід цього про-ва розташовувався Хатангський затоку, що відокремила Російську височину на півночі й Сибірські-Сибірське-сибірський-північно^-сибірську на півдні. Російська височина простягнулася до мису Арктичний. Середньо-сибірська височина на південь простягнулася до ріки Ангара, а зі сходу обмежена басейном ріки Лена. Від м. Єнісейська до м. Мирного простягнулася Ангаро-Вілюйська низовина, що обмежує Середньо-Сибірську височину з південно-східної сторони. Південніше м. Красноярська розташовувалися Алтай-Саянськие гори, що простягнулися до м. Іркутська й у районі м. Улан-Уде перехідні в Даурськие гори. Між Ангаро-Вілюйською низовиною й Даурськими горами розташовувалося Байкальське нагір’я. У басейні ріки Лена розташовувалася Ленськая низовина, омивана Ленським морем зі слабко порізаною береговою лінією. Від Східно-Азіатського моря Ленськую низовина відокремлювала Приохотськая височина, на південний захід перехідна в Станову височину, північніше якої розташовувалася Південно-Якутська низовина, відділена від Ленськой низовини Байкальським нагір’ям.

МОРЕ

В Ааленськом столітті море по площі займало приблизно 1/3 території. Більша частина акваторії підпадає під категорію дрібного шельфу й тільки в окремих місцях - глибокого шельфу. У Тихому океані поряд з ділянками дрібного й глибокого шельфу, виділяються ділянки материкового схилу.

Сихоте-алиньськое море

Сихоте-алиньськое море ставиться до типу зовнішніх морів. Рельєф морського дна нерівний: на ньому виділяються витягнуті підняті ділянки із зачатками структур подібних до острівних дуг, хоча основна площа морського дна доводиться на глибини, що перевищують 200 м. У зв’язку з розчленованістю морського дна спостерігаються два типи опадів. У дрібних витягнутих затоках накопичувався тонкообломочний глинистий^-глинистий-піщано-глинистий матеріал. Осад такого типу збагачений органічними залишками: амонітами, белемнітами, двостулковими молюськами. У глибокі ж частинах, особливо в підніж схилів піднятих областей відкладався галечно-піщано-глинистий осад, збіднений залишками фауни. До західної частини морського басейну присвячена домішка пирокластики до чисто терригенним опадів. У найбільш глибинних ділянках Сихоте-Алиньського моря потужність опадів перевищує 1000 м.

Аргунський затока

Дно затоки вирівняне. Ськлад опадів, що накопичувалися, аналогічний ськладу опадів вищеописаного Сихоте-Алиньського моря.

Східно-Азіатське море

Берегова лінія плавна, рельєф дна вирівняний. За окремим даними в ськладі опадів переважає глинистий матеріал з домішкою пирокластики й відзначаються залишки амонітів. Ланцюгом островів, у тому числі Коряцькими про-вас, Східно-Азіатське море відділяється від розташованих на захід наступних морських басейнів: Колимського моря, морячи Черського й Енисейського моря.

Колимськое море

Даний морський басейн у сутності не мав протяжний берегової лінії, і відділявся від інших морських басейнів ланцюгами про-вов. Рельєф дна морського басейну нерівний сложнорасчлененний із численними підняттями, що утворять о-ва. У зв’язку з таким рельєфом дна спостерігається велика розмаїтість розмірів уламків у переважно терригенних опадах цього морського басейну (від галечников до глинистого матеріалу) . У східній і південно-східній частинах морського басейну опади збагачені органічними залишками, представленими амонітами, белемнітами й двустворками, а також пирокластичеським матеріалом. Потужність опадів досягала 500 м.

Море Черського

У цілому неглибокий морський басейн мав в осьовій частині ви тягнені, відносно глибокі ділянки (більше 200 м) . Опади даного морського басейну представлені в основному піщано-глинистим матеріалом. У східній частині він збагачений органічними залишками. До осьової частини басейну присвячені найбільші потужності опадів (більше 500 м) .

Ленськое море

Будова дна Ленського моря аналогічно морю Черського, але специфіка опадів трохи міняється - частка глиниського осаду збільшується. Серед фауни отмечаюся двустворки, амоніти, форамініфери й белемніти. Потужності опадів менш 300 м.

Хатангський затока

Затока мала плавну берегову лінію й сильно витягалася по лінії З-СЗ - В-ЮВ. Рельєф дна рівний. Опади терригенние. Ближче до берегів перевага піщанистої ськладової, до центральних частин - глинистий. Відзначено залишки форамініфер, двустворок, амонітів. Потужність відкладень не перевищує 125 м. З-СЗ закінчення затоки характеризується більше мілководною й прісноводною обстановкою.

СУША

В ааленськом столітті суша займало приблизно 2/3 досліджуваної території. Більшу частину континентальної суши становили різні по висоті рівнини й невисокі гори.

Найбільш великі області нагромадження опадів представляли Ангаро-Вілюйська низовина, Ленськая низовина й Південно-Якутська низовина.

Ангаро-вілюйська низовина

Низовина, що мала витягнуту форму з основною довжиною з північного сходу на південний захід, у районі ріки Бирюса різко міняє напрямок південно-східне. Рельєф у цілому спокійний і тільки в південно-західній частині уськладнений двома невеликими прісноводними озерами. У даній області акумуляції накопичувалися терригенние опади, характер яких мінявся від піщаних на півночі, до глинистих, піщаних до грубообломочних на південно-заході й півдні. Аналогічно змінюється і їхня потужність - від невеликих (близько 45 м) до значних ( 200-350 м), які утворювалися за рахунок різкої зміни кутів нахилу бортів низовини. Північно-західний і юго-востойний борта були досить пологі, у той час як південний борт дуже крутої. У західній частині низовина з’єднується з областю нагромадження піщанистого матеріалу. Ангаро-вілюйська низовина на початку ааленського століття до північного сходу плавно переходило в Ленськую низовина.

Ленськая низовина

У Ленськой низовини відзначалася найбільша на даній території область опадонакопичення, представлена різноманітним терригенном матеріалом, серед якої виділяються 5 фацій (опис фацій приводиться з півдня на північ) .

1 фація: представлена глауконітовими піськами. Потужність відкладень незначна.

2 фація: представлена чергуванням гравійно-піщано-глинистого матеріалу, з потужністю відкладень більше 10 м.

3 фація: представлена піщано-глинистими відкладеннями, потужність відкладень становить 80 м.

4 фація представлена чергуванням піщано-глинистим матеріалом з більше високим змістом піщанистого матеріалу. Потужність відкладень до 160 м.

5 фація: представлена чергуванням алевритисто-песчано-глинистим матеріалом, серед якого відзначений пірит. Потужністю відкладень до 300 м.

1,2 і 5 фації мали невелику площу поширення в порівнянні з 3 і 4 фаціями.

У вищеописаних опадах відзначені залишки морських організмів: амонітів, двустворок і белемнітів, що свідчить про зміну умов опадонакопичення й опуськанні суши в Ааленськом столітті.

У південно-східній частині Ленськая низовина глибоко прорізає Приохотськую височина. Борта низовини в даній частині мали крутий кут нахилу, що сприяло нагромадженню піщанистих і грубообломочних матеріалів, у яких відзначені залишки наземних рослин.

Pages: 1 2

Збережи - » Історична геологія . З'явився готовий твір.