Дагестан є одним з найдавніших центрів землеробства й тваринництва на Землі. До того ж деякі історики висловлюють думку про споріднення народів Дагестану із древніми народами Шумеру, Загроса, а також з хетами й мидийцами.

Першою державою, що утворилася в V столітті до нашої ери на території Південного Дагестану й Азербайджану, була Кавказька Албанія, населена предками сучасних дагестанських лезгино-язичних народів. Утворена як конфедерація 26 царств, вона проіснувала до XVII століття нашої ери (Арран - останнє політичне утворення, що продовжувало традиції Кавказької Албанії).

Столицею цієї держави вважається місто Кабала, руїни якого перебувають на території сучасного Азербайджану. Що перебувала на стику цивілізацій, караванних і міграційних шляхів, Албанія по суті постійно могла війни за незалежність. Вона воювала із Сасанидским Іраном, римлянами (знамениті походи Красса й Помпея на Кавказ), гунами, хазарами, арабами, тюркськими племенами, які, зрештою, і зруйнували Албанію як держава остаточно.

У перші століття нашої ери народи Албанії, а потім і майже весь Дагестан прийняли християнство. Але в VI-VII століття нашої ери протягом столітньої війни з арабами албанцям силою був нав’язаний іслам, що потім через них поширився майже на весь Північний Кавказ

У середні століття на арену історії виходять і інші народи Дагестану, вони утворять свої держави: Аваристан, Таркинское шамхальство, Казикумухское ханство, Кайтаго-Табасаранское майсумство. У цей час і починається поступовий процес утворення Дагестану як єдиного цілого. Головною причиною об’єднання дагестанських народів, що говорять на різних мовах і мають різній культурі, стала війна, що змушувала дрібні народи поєднуватися разом проти безлічі загарбників, які крім чисто завойовницьких переслідували мети знищення й розчинення гордих, волелюбних народів Дагестану. Для цього, багато завойовників навмисне міняли демографічну ситуацію в Дагестані, переселяючи на кращі землі те арабів, то іранців, то тюрків-шиїтів, то тюрків-суннитов. Саме тому корінні жителі Дагестану живуть у горах, а рівнини виявилися заселеними сторонніми народами. Але протягом століть ці некорінні народи поступово зблизилися з корінними й утворили загальдагестанський етнос, що виступає зараз єдиним цілим перед особою зовнішнього миру

Сторінки історії буяють героїчними подвигами дагестанців у захист батьківщини й волі. І хоча багато хто із цих жертв виявилися даремними, однак це не може применшити мужності малого в порівнянні із загарбниками народу Дагестану. Як ми вже відзначали, цілих сто років знадобилося на скорення маленької Албанії гігантськими Арабським халіфатом, а ще через сто років араби назавжди покинули її територію. Воїни Чингисхана держави, що скорили Китай,, середньої Азії, Іран і Древню Русь, не змогли взяти штурмом міцність Дербента, а тільки обійшли його.

Другий похід монголи зробили в 1239 році під предводительством Кривавого Батия. На жаль, у цей період Дагестан був ослаблений міжусобицею й, незважаючи на це, Дербент був узятий після тривалої облоги тільки в результаті зрадництва, але саме місто монголи зруйнувати побоялися. Після Дербента, обуянние бажанням зломити завзятих дагестанців монголи підійшли до селища Рича. 25 днів ричинци, яким було в багато разів менше, відбивали їхньої атаки. Після того, коли майже все населення героїчного аулу було винищено, завойовники ввірвалися в нього й змушені були вести бій за кожний будинок і вулицю з жінками, старими й дітьми. У відповідь за завзятий опір монголи знищили весь аул і всіх що залишилися вживих.

Однак довго святкувати перемогу не довелося: після невдалої спроби в 1240 році скорити Кумух монголи змушені були залишити Дагестан. Ще більш жахливим була навала кульгавого Тимура, що скорило до цього Індію, Іран, Середню Азію, що совершили походи в Китай, нанесшего поразка Золотій Орді. Саме в боротьбі з Тимуром визначилася єдність народів Дагестану. Після кривавого походу по Дагестану його війська зупинилися в стін аулу Ушкуджан, жителі якого були язичниками. І до чого ж був здивований Тимур, коли їм на допомогу прийшли мусульмани, представники інших дагестанських народів

Є в дагестанців своя Жанна Д’арк. Це Парту Патима, проста горянка, своїм прикладом що надихнув кумухских воїнів, що обороняли свій аул. Очолюваний нею загін зміг розбити непереможного Тимура. Наступну епоху, до включення до складу Росії в 1813 році згідно Гюлистанскому миру, Дагестан був ареною боротьби Туреччини й Ірану за володіння ім. И хоча він неодноразово завойовувався те одним, те іншим загарбником, ніхто з них не зміг скорити “Країну Гір” до кінця. Постійно, що виникали повстання, виганяли загарбників з Дагестану. Особливо слід зазначити повстання лезгин під предводительством Хаджі Давуда, що почався в 1707 і подавлене в 1728 році. Боровшиеся проти Ірану й Туреччини, що повстали особливі надії покладали на Росію, що не виправдалися в наслідку. Повстання почалося в Цахурском султанаті, населеному цахурами, аварцами й лезгинами, перекинулося потім на лезгинські землі

Далі повстання початок поширюватися серед інших народів Дагестану: аварцев, даргинцев, лакцев. Дружним діями дагестанці звільнили свою землю, однак за допомогою підкупу й змов іранський шах зміг внести розкол у повстання, і від Хаджі Давуда почали відходити деякі народи. У травні 1728 року Хаджі Давуда турки, що обіцяли допомогу, заманили до себе й заарештували. Його перевезли на Кіпр, де він і вмер

Для остаточного придушення волелюбних дагестанців, а також для з’ясування відносин з турками зібрав величезне військо й ринувся в похід іранський проводир Надир-Шах. Боротьба проти нього є однієї з найбільш яскравих сторінок в історії народів Дагестану. Скоривши повністю Закавказзя, стотисячне іранське військо вторглось у Дагестан. Першими Надир-Шаха зустріли лезгини. Незважаючи на завзятий опір гірського народу, Надир-Шах ціною більших зусиль і небаченої до селі жорстокості перейшов Південний Дагестан і вторгся в більше північні райони. Налякані цими звірствами, дагестанські хани, уцмии й султани стали здаватися кривавому Шахові. Однак народ зупинити було неможливо: повсюдно створювалися загони добровольців, готових захистити Батьківщину. У жовтні 1741 року окремі загони Надир-Шаха були розбиті в Табасаране й Кайтаге, однак, незважаючи на це, Надир-Шах дійшов до земель аварцев. Але вже з половиною воїнів. Тут його чекало об’єднане військо дагестанців. Кілька днів тривала кривава битва, у якій Надир-Шах зазнав нищівної поразки й через сім років після початку свого дагестанського походу біг з Дагестану. Через вплив, що зростало, Росії в цьому регіоні Іран і Туреччина знову й знову намагалися підкорити собі Закавказзя й Дагестан. Однак після поразки, нанесеного Росією Туреччини й Ірану, і висновку Гюлистанского миру в 1813 році Дагестан увійшов до складу Російської Імперії

Pages: 1 2