Часто фіктивні висловлення персонажів вражають і влучно попадають у мету. Січовики вже не грабіжники столового срібла, це сіль землі й душа народу: «Ласкаво просимо, пан Хмельницький, - відповіли старі січовики, - прийми наш хліб і сіль, а також наші серця».

Мовлення поляків, у свою чергу, теж набудовують читача. « Скарай ту погань», - коротко говорить коронний гетьман Потоцкий своєму синові. Таким чином, хоча письменник в авторському мовленні намагається бути гранично відстороненим і підкреслює мужність, як Хмельницького, так і прихильного до поляків Барабаша, не приховує доблесті честолюбного Иеремии Вишневецкого й підступного Яна Казимира, через короткі мовлення персонажів, які нібито говорить не він, а історичні особистості, виникає ілюзія вільного вибору читача. Хоча деякі висловлення Хмельницького є дійсними. Видно, що автора залучає дотепність гетьмана, і він із задоволенням цитує його характеристику польських військових начальників («перина, дитина й латинь»)

Мериме постійно підкреслює старання Хмельницького запобігти насильству («ніколи не поспішав починати бій, якщо можна було звернутися до хитрувань»), його повага до короля, як до символу державності й закону. Неодноразово Мериме підкреслює, що Хмельницький відмовлявся прийняти звання гетьмана навіть від реєстрових козаків, тому що гетьманів призначав тільки король. Він називав себе «незначною людиною, якого підняв Господь».

Хмельницький виступає людиною мудрим і одночасно наївним, тісно пов’язаним з народним світосприйманням. Мериме надає досить екзотичне пояснення одному із самих загадкових подій визвольної війни. Хмельницький повернув військо з-під Замостья нібито тому, що, як і античні полководці мав свого авгура. «Авгуром» була ворожка Маруся, що побачила метеорит і врятувала Польщу

Мериме викликає симпатію до козацького полководця й тим що часто згадує його чутливість («Комісари з подивом бачили, як при цих словах ока Хмельницького наповнили сльози») і людяність («Або не повинні були б посли многому навчитися в того захмелілого полковника, про яке так погано судили?» ).

Pages: 1 2