З тих пор як люди винайшли лист, вони прагнули вдосконалити його у двох напрямках: навчитися писати, по-перше, гарніше й, в - других, швидше. Так виникли каліграфія (від гречок. «kalligraphia» - «гарний почерк») - мистецтво гарного листа, і скоропис - майстерність швидкого листа. Каліграфія наближає лист кискусству.

Видатні переписувачі роками виробляли особливі почерки, на основі яких поступово зложилися відомі шрифти: латинські унциал, полуунциал, курсив, готичний лист, слов’янські устав, півустав, в’язь і ін. неперевершеними майстрами в мистецтві каліграфії вважаються народи Сходу, особливо араби. Коран забороняв художникам зображувати живих істот (адже зображення те саме що створення, що повинне бути наділене душею, а вдихнути в нього душу може один Аллах), тому їм залишалося тільки вдосконалюватися в орнаментах і каліграфії. Для китайців, японців і корейців ієрогліф був не тільки письмовим знаком, але одночасно й твором мистецтва. Текст, написаний некрасиво, не міг уважатися доконаним по змісту. Не змінювалася протягом тисячоріч єгипетська иероглифика, безперечно, найкрасивіша система листа в Древньому світі

Чіткі форми єгипетських ієрогліфів, що як би застигли в камені, досягли ідеалу завершенности. Єгиптяни вдосконалювали свій лист і в іншому напрямку. Поряд з монументальної иероглификой вони винайшли й системи скоропису: спочатку иератику (від гречок. «hieratikos» - «священний»), лист жерців, потім демотику (від гречок. «demotikos» - «народний»), народний лист. Адже швидкість - необхідна якість гарного переписувача. Про це говорить і шумерська приказка: «Тільки той теперішній переписувач, чия рука не відстає від вуст». У скорописі вироблялися прийоми спрощеного написання знаків, їхнє з’єднання в лігатури (від панцира. «ligatura» - «зв’язок»), тобто злиті написання; допускалися певні скорочення слів і словосполучень. Звідси й відбулася система скороченого запису мовлення - стенографія (від гречок. «stenos» - «вузький», «тісний», і «grapho» - «пишу»). Така система використалася в IV в. до н.е. в Афінах: історик Ксенофонт записав нею спогаду про Сократа. Вона не була єдиною

У Римі в 63 р. до н.е. Марко Туллий Тирон винайшов власну систему стенографії. Її знаки мали форму малюнків, спрощених написань букв і могли заміняти цілі слова. Число таких знаків досягало 5 тис. системою Тирона, згодом доповненої, користувалися в Європі більше тисячі років. Лише в XI в., коли в ній раптом доглянули зв’язок із чаклунством, вона поступово вийшла із уживання. Були системи скороченого запису й на Русі: з їхньою допомогою в XV в. записували «протоколи» новгородського й псковського віче. Широко вживали титло (~ або ‘): оць - «батько», нн - «нині», мць - «місяць» (з підказкою - маленьким зі зверху). Перша властиво алфавітна система стенографії була винайдена в Англії Джоном Уиллисом, що видав в 1602 р. книгу «Мистецтво скоропису, або Стенографія». З тих пор з’явився й термін «стенографія». Надалі виникла безліч різних систем стенографії для запису мовлень у судах, дебатів у парламенті. Вони збільшували швидкість у кілька разів, але й опанувати ними було сутужніше, ніж вивчити трохи іноземних мов

Рекорд у швидкості стенографічного запису, відзначений в «Книзі рекордів Гиннесса», був установлений у Нью-Йорку в 1922 р. і склав 350 слів у хвилину - швидше говорити, напевно, просто неможливо. Сучасні системи стенографії засновані на фонографічному принципі, тобто на записі звуків мовлення, тому їх легко пристосувати до різних мов. Так, систему Питмана, винайдену їм в 1837 р., можна використати для 20 мов, включаючи японський; нею донині записують звіти про засідання англійського парламенту. Допомогою секретарів-стенографісток користувалися й російські письменники Ф. М. Достоєвський, Л. Толстой. У РСФСР в 1933 р. була прийнята розроблена доктором фізико-математичних наук Миколою Миколайовичем Соколовим Єдина державна система стенографії, що з деякими вдосконаленнями використається дотепер. Вжизни й мові завжди присутні як досягнення минулого, так і зачатки майбутнього. Коли кількість змін (їхня регулярність, обов’язковість і т.д.) переходить у нову якість? Коли малюнок стає ієрогліфом? Коли слоговий знак перетворюється в букву? На ці й багато інших питань немає й не може бути остаточних відповідей

От начебто б очевидне питання: чи користуємося ми (при нашому алфавітному листі) ієрогліфами, або, точніше кажучи, словесними знаками? Більшість рішуче скажуть: «Немає!». Виявляється, користуємося, і дуже часто. Ієрогліфами є, зокрема, математичні, фізичні та інші умовні знаки «+», «=«, «%», а також цифри й відповідні позначення чисел. Ми прочитуємо запису типу 2 + 2 = 4 або 100 % словами, отже, це словесні знаки, тобто вони співвідносяться із цілим словом. А як бути з такими текстами, як Від ріки до будинку 100 метрів? 100 - це ієрогліф, а що таке м? Якщо читати як «сто метрів», буква перетворюється в ієрогліф. Але адже деякі люди (особливо школярі) читають як «сто «эм»«, і тоді це все-таки буква, хоча ис особливими правилами читання. Комп’ютерний діалект мережі ФИДО використається в основному для неформального спілкування її членів, тому виникла необхідність передачі емоцій і навіть міміки пишучого

У звичайному тексті зробити це досить складно, через що й з’явилися специфічні розділові знаки (так звані смайлики). Для їхнього читання найкраще небагато нахилити голову вліво: тоді можна побачити стилізований портрет компьютерщика. Смайлик звичайно розташовується відразу після висловлення, до якого він ставиться, або наприкінці фрази. Більшість смайликов використається в скороченій формі - без серединної риски - «носа».

Основні смайлики:

або ( Посмішка. Гарний настрій або смішна фраза

або ( Смутно.

:-< Дуже смутно.

:-> Сарказм, глузування

>:-> Різке або зле глузування, на грані образи

:-Е Огризнутися, показати зуби

посмішка, Що Підморгує. («Не ображайся, це жарт».)

або ( Здивованість або нерішучість

:-\ Нерішучість або сильний подив

:-Р Показати мова

:-* Поцілунок

:-Про Відкрити рот від подиву

Витріщити ока. Частіше вживається у варіанті 8-ПРО

:*) Пишучий п’яний

%-) Після 15 годин сидіння за комп’ютером

Слово, набране заголовними буквами (якщо це не заголовок), сприймається як ЛЕМЕНТ. Наголос у слові (якщо це необхідно) може виділятися заголовною буквою

Збережи - » Каліграфія й стенографія . З'явився готовий твір.