2. Прикмети казки в поемі.

3. Значення фіналу.

Що за принадність ці казки! Кожна є поема!

А. С. Пушкін

«Руслан і Людмила» - це перша поема А. С. Пушкіна, її задум народився ще в ліцеї. Він хотів створити богатирську казкову поему, натхненний російськими фольклорними казками й перекладами Вольтера й Л. Ариосто. Літературознавці визначають жанрову приналежність поеми як чарівну казку.

В «Руслані й Людмилі» утримується багато пізнаваних особливостей російської казки. Як і у всякій казці, оповідання випереджається приповідкою. Приповідка - це особливий жанр, дуже коротке оповідання, примовка, передмова до казки. Вона часто зовсім не пов’язана із самою казкою по змісту, а просто підготовляє слухачів до неї й підсилює фольклорне фарбування тексту.

У лукомор’я дуб зелений;

Златая ланцюг на дубі тім:

И вдень і вночі кіт учений

Все ходить по ланцюзі навкруги;

Іде праворуч - пісня заводить,

Ліворуч - казку говорить.

Там чудеса: там лісовик бродить,

Русалка на галузях сидить…

У цій приповідці перед нами проходять пізнавані сюжети казок, розказаних поетові нянькою Орисею Родіонівною. Автор, підтверджуючи свою причетність до казкового миру, говорить про своє знайомство з ученим котом і готовий розповісти одну з його казок. Цією казкою і є «Руслан і Людмила».

У той же час поема містить історичні реалії і є пародією на баладу В. А. Жуковського «Дванадцять сплячих дівши», за що Пушкін одержав від нього портрет із присвятою « Переможцеві-Учневі від переможеного вчителя». Саме як пародійна поема містить знижену лексику, гротеск, жарти - багато чого дало критикам привід обвинуватити автора в аморальності, хоча рядовому читачеві поема сподобалася. Зачин - традиційний початок казки - визначає місце дії, знайомить нас із героями й уводить у суть справи - про що мова йде, із чого починається дія поеми.

Із друзями, у гриднице високої

Владимир-Сонце бенкетував;

Меншу дочку він видавав

За князя хороброго Руслана…

Читаючи поему, ми відзначаємо, що в ній є й історичні персонажі (князь Володимир, співак Баян) і вигадані. Так, імена Рогдая, Фарлафа й хазарського хана Ратмира були взяті Пушкіним з «Історії держави російського» Н. М. Карамзина.

Слідом за властивим казкам несподіваною подією за участю невідомих сил - зникненням Людмили - ми бачимо також традиційний казковий мотив суперництва: батько Людмили обіцяє віддати її в дружин рятівникові. Четверо героїв відправляються в шлях, щоб відшукати Людмилу й роздобути її в дружин. У певний момент вони розділяються, і кожний треба своєю дорогою. Це нагадує фольклорний мотив вибору шляхи.

У дорозі кожного чекають чудеса, випробування, незвичайні зустрічі: Руслан через старця Фіна довідається, хто украв його дружину, одержує напуття й пророкування.

У поемі є чарівні предмети —і шапка-невидимка, меч, живаючи й мертва вода, чарівне кільце. Вигляд героїв теж говорить про казковість. Злі герої виглядають химерно. Чаклунка Наїна, що нагадує бабу-ягу, перетворюється в крилатого чорного змія, а от як виглядає Черномор:

Арапів довгий ряд іде

Попарно, чинно, як можливо,

И на подушках обережно

Сиву бороду несе;

И входить із важливістю за нею,

Подъяв велично шию,

Горбатий карлик із дверей:

Його-Те голові обголеної,

Високим ковпаком покритої,

Належала борода.

Такий характерний казковий прийом, як троєкратний повтор, теж є присутнім у поемі «Руслан і Людмила»:

Потім три рази прошипела,

Три рази тупнула ногою

И чорним змієм полетіла.

Тут присутні постійні епітети, властиві фольклору: ясні очі, вірний меч, запопадливий кінь. Багатство мови поеми в зображувально-виразних засобах: гіперболах, порівняннях.

Достеменно відомо, що образ величезної голови, з якої довелося боротися Русланові, Пушкін взяв зі стародавньої казки про Еруслане Лазаровича, сюжет якої прийшов у російський фольклор зі Сходу. Фактично Еруслан - це видозмінене ім’я Руслан. Пригоди героя лубочної казки Еруслана і його військові подвиги знали все - настільки широко вона була поширена в народі. І меч-кладенец герой одержує так само, як Руслан, здобувши перемогу над головою після троєкратної спроби. У поемі голова - це старший брат Черномора, обманутий їм і заповітний меч, що охороняє. Він просить Руслана помститися за нього братові, сила якого укладена в його чарівній бороді. Відрубує Руслан бороду Черномора тим самим мечем. Двобій героя зі злом - кульмінація поеми. Як і в казці, усе закінчується благополучно.

Чим скінчу довге моє оповідання?

Ти вгадаєш, друг мій милий!

Неправого старця гнів згас;

Фарлаф перед ним і перед Людмилою

У ніг Руслана оголосив

Свій сором і похмуре лиходійство;

Щасливий князь йому простив;

Позбавлений сили чарівництва,

Був прийнятий карла в палац;

И, нещасть святкуючи кінець,

Володимир у гриднице високої

Забенкетував у сім’ї своєї.

Завершується остання, шоста пісня, так само, як і починається перша: Справи давно минулих днів, Преданья старовини глибокої.

Отже, ми бачимо в автора проходження всім основним канонам російської казки. Мораль поеми вторить моралі фольклорних добутків - тільки той, хто береться зі злом, смів, добрий і відважний, перемагає. Правда завжди на стороні добра. Творчо синтезуючи казку й історію, билину і європейський роман, Пушкіна створив чарівну поему з елементами фантастики, у такий спосіб здобувши перемогу в змаганні з В. А. Жуковським і К. Н. Батюшковым, які мріяли створити казкову поему на національно-історичній основі

Збережи - » Казкові елементи в поемі А. С. Пушкіна «Руслан і Людмила» - Твір по добутку А. С. Пушкіна “Руслан і Людмила” . З'явився готовий твір.