Покійний батько Сергія Олександр Привалів колись працював з Бахаревым на копальнях. Він був відомим заводовладельцем, однак, живучи на широку ногу, марнував накопичені предками багатства. Урятувало його одруження з дочкою знаменитого золотопромисловця Гуляєва Варварі - майбутньої матері Сергія. Разом з рідною дочкою Гуляєв виховував і сиріт, серед яких були улюблені «Вася й Маша» - Василь Назарыч Бахарев і Марья Степанівна. Коли вони виросли, Гуляєв благословив їх на весілля, і незабаром вони обвінчалися по раскольничьему обряду. Пізніше в Бахаревых народилося четверо дітей: Костячи, Надія, Верочка й Віктор

Марья Степанівна й у бахаревском будинку продовжувала свято шанувати обряди розкольників, яким навчилася в Гуляєвих, і була затятою противницею будь-яких нововведень і утворення, уважаючи це «басурманством» і виховуючи практичну Верочку по-своєму, втім, як і слабохарактерного Віктора - типового «мамія». Василь Назарыч, навпроти, відстоював утворення дітей і знайшов родинну душу в старшій дочці Надії. Упертий Костянтин також виявився близький батькові, хоча й, посварившись із ним, виїхав відразу після університету керуючим на приналежні Приваловым Шатровские заводи… Словом, з роками будинок Бахаревых уже «різко розділявся на дві половини». Ріс у цій сім’ї й Сергій: коли в нього вмерла мати, Привалів-Старший попросив Бахарева подбати про свого сина

Життя в будинку Приваловых були нестерпною: нескінченні оргії, циганські гуляння й пияцтво чоловіка довели нещасну матір Сергія до божевілля, а потім і до могили. Удівець женився на циганці Стеше, від якої в нього народилося два сини - Іван і Тит. Але Стеша завела коханця - Сашку Холостова й у змові з ним убила Привалова, представивши це нещасним випадком. Потім вона вийшла заміж за коханця, що, однак, розтратив останні капітали й, не втруться Бахарев, спустив би з молотка й заводи

Сашка потрапив під суд, а Стеша відвезла своїх синів у Москву. Бахарев же взяв на себе турботу про Сереже й «вступив у число» його опікунів. Коли Сергію здійснилося п’ятнадцять, його разом з Костей відправили вчитися в Петербург. І от через п’ятнадцять років Сергій знову в рідному місті. Баха-Ревіння приймають його як рідного сина, та й сам він, хоча й зупинився в готелі, почуває себе в них легко й спокійно, немов повернувшись додому після довгої подорожі

Бахарев сподівається, що Сергій Олександрович піде по його стопах і стане золотопромисловцем, але це не для Привалова: йому більше по душі мірошницька справа, і він не годиться на роль продовжувача традиції. Дочка Бахарева Надія вражає Привалова з першого погляду - не стільки красою, скільки особою духовною силою. Однак сама дівчина залишається байдужої до нареченого: їй претит нав’язана роль нареченої мільйонера Тим часом сваха Хиония Олексіївна, будуючи щодо Привалова власні плани, поселяє його у своєму будиночку: вона ще не впевнена, кого буде за нього сватати, але саме сусідство власника мільйонів приводить мадам Заплатину в захват (нехай навіть від мільйонів залишилися лише Шатровские заводи). Одне дивує великодосвідчену сваху: чому Привалів зачастив до Бахаревым і жодного разу не заїде до інших своїх опікунів, Половодову й Ляховскому, тим більше що в Ляховского є красуня дочка

Привалів і впрямь не відразу вирішується з’їздити до опікунів, хоча й хоче звільнитися від опіки; але щораз він, сам того не зауважуючи, виявляється в будинку Бахаревых і по-дружньому розмовляє з Надією Василівною, приховуючи своє почуття й не прагнучи женитися. А тим часом опікун Половодов разом з дядюшкой-німцем розробляють підступний план, як остаточно заволодіти приваловским багатством: старший син і спадкоємець Іван Привалів, хоча й недоумкуватий, «формально не оголошений божевільним» і може «видати на велику суму векселів, а потім оголосити себе неспроможним», після чого - «опікунів побоку, призначається конкурс, а головним довіреним від конкурсу» буде Половодов, і всі інші опікуни й спадкоємці «зробляться пішаками». Але для цього треба якимось образом відсторонити Сергія Олександровича від справ, удержати у Вузлі, намацавши його слабке місце. Вічна слабість Приваловых - жінки

Цей козир і грає Половодов, використовуючи як принада власну дружину, Антониду Іванівну. Успіху підприємства сприяє не тільки слабохарактерність Сергія, але й те, що улюблена їм Надія Бахарева любить іншої людини - Максима Лоскутова, талановитого, небагато не від миру цього, філософа й ученого, що побував у посиланні за вільнодумство, а тепер, що відкрив свою копальню, на Уралі. У нього ж закохана й перша красуня міста, розумна, але самолюбна й химерна дочка старого Ляховского Зося. Шматків вибирає Надію, через що Зося потім довго й дуже важко хворіє. Привалів же, випадково почувши любовну розмову Надії й Лоскутова, упадає в тугу й, до загального здивування, ховається, «по цілих годинниках лежачи нерухомо на своїй кушетці».

Виводить його з ув’язнення звістка про руйнування Бахаревых. Василь Назарыч і Марья Степанівна переносять банкрутство «з холоднокровністю». Вони гніваються на Привалова за довгу відсутність, не розуміючи, у чому діло

Сергій Олександрович поступово вертається до життя й починає, до жаху свахи Заплатиною, будувати млин у селі Гарчики й водити дружбу із простими мужиками. Меж тим дружина Половодова щосили «обхаживает» Привалова, у той час як сам Половодов всерйоз захоплений Зосей Ляховской. Нарешті, після балу в Ляховских, у Привалова починається «роман» з Антонидою Іванівною - і коли друг дитинства й «фанатик заводської справи» Костячи Бахарев благає його терміново «кинути все у Вузлі і їхати в Петербург», щоб вирішити «доля всіх заводів», те Сергій Олександрович, «заколисаний котячими пещеннями» Половодовой, «умевшей безроздільно опанувати його м’якою, податливою душею», посилає по її раді в Петербург свого повірника. А в будинку Бахаревых ще одне нещастя

Надія повідомляє батька, що чекає дитини від людини, що «подобається їй і якого ненавидять її батьки» (мовлення про Лоскутове, але його ім’я не називається), що вона ні в чому не кається й хоче «чесно жити» з улюбленим, не виходячи за нього заміж. Але розгніваний батько проклинає Надію й, незважаючи на сльози й розпачливі благання дочки, указує їй на двері. А строгу Марью Степанівну «втеча старшої дочки з будинку тільки зміцнило у свідомості правоти старозаветных приваловских і гуляевских ідеалів, вище яких для неї нічого не було».

Ім’я Надії Василівни більше не вимовляється в бахаревском будинку, вона «назавжди виключена зі списку живих людей». Тим часом у Хионии Олексіївни нова «idee fixe»: видати за Привалова Зосю, що лікується саме неподалік від села Гарчики. Роблячись її кращим другом, Заплатина співає дифірамби Привалову, і незабаром він стає в очах Зоси героєм. Привалова ж захоплює краса, жвавість і дотепність дівчини, і він сподівається, що після весілля її химерна вдача зм’якшиться

Ці надії розділяє й доктор, розумник, давній друг і вчитель Зоси й Надії Василівни, глибоко відданий Зосе й виходив її після хвороби. Змінює Зосю вийти за Привалова й Рільників, говорячи їй, що тільки так вона може врятувати сім’ю Ляховских від руйнування (насправді ж це черговий спритний хід у грі: як ні боляче Половодову бачити улюблену їм Зосю замужем, він усвідомить, що на випадок чого Привалів не зможе подати позов на свого опікуна Ляховского, якщо той буде його тестем). А от Марья Степанівна, до останньої мінути надеявшаяся на шлюб Привалова з її дочкою, не схвалює його одруження на «басурманке» - польській католичці Зосе. І все-таки одруження відбувається, причому й «пливучий за течією» наречений, і захоплена наречена впевнені, що люблять друг друга

Однак майже відразу після весілля все міняється: Зося влаштовує бурхливі гулянки з людьми типу Половодова, а всі заперечення Привалова сприймає як прояв обмеженості. З горя Привалів їде в Гарчики й починає пити. Масла у вогонь підливає повідомлення Кості Бахарева про те, що Половодову вдалося заволодіти правами на заводи. Костячи дорікає Сергія за непрощенну легковажність: якби він у свій час поїхав у Петербург, усе було б урятоване. Правда, повірник (адвокат Верьовкін, що згодом женився на Верочке Бахаревой) переконаний, що можна буде піймати Половодова за руку, викривши його в шахрайстві й розтратах

Іде час, відбуваються нові події… Справи в старого Бахарева «поправилися з тією швидкістю, що можлива тільки в золотопромисловій справі». А Шматків серйозно занедужав, і вони з Надією Василівною, повернувшись із копальні, зупинилися в доктора

Pages: 1 2