У романі Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” автор розповідає нам історію бідного жителя Петербурга - громадянина Раскольникова. Родіон Романович, вчинивши злочин, переступив рису закону й за це був суворо покараний. Він прекрасно розумів, що ця ідея про вбивство - жахлив і мерзенна, але не міг викинути її з голови. Розкольників багато міркував над задуманим, внаслідок чого в нього виникали питання, на які йому стояло відповісти. Наприклад, він хотів знати, чому так легко розшукуються й видаються майже всі злочинці. Виявляється, тому, що в них відбувалося затьмарення розуму в той самий момент, коли він найбільше необхідний

Але Розкольників був упевнений, що з ним такого не трапиться, треба було просто скоріше на щось зважитися. Однак Родіон довгий час не міг зробити вибір. На його рішення вплинули багато подій, що відбувалися з ним і навколо його

Перше, що наштовхнуло його на цю думку, був той жахливий квартал Петербурга, де жив Розкольників, а також його комірка, що “походила більше на шафу”. Щораз, коли він бував на вулицях, йому попадалася безліч п’яних, які викликали “почуття найглибшої огиди”, а сморід з распивочной зводила його з розуму. Незабаром Розкольників прийшов до рішення, що настав час зробити пробу. Він був у баби, стежив за кожною її дією й одночасно планував, як це буде відбуватися

Родіон був у той момент дуже схвильований, всі ці думки викликали в нього відраза, але він не міг не думати про це. Другий крок Раскольникова до злочину - оповідання про долю сім’ї Мармеладовых. Велике співчуття в Раскольникова викликала Соня. Молода, гарна дівчина жертвує своїм життям заради блага інших

Такий же вчинок хотіла зробити й Дуня - сестра Раскольникова. Вийти заміж за богатого - вихід з важкого положення, гарантія благополучного життя для матері й брата. Розкольників був зовсім проти шлюбу, він не бажав жертв заради нього. На цей божевільний учинок вплинула й та дівчинка, що Родіон зустрів на бульварі, вона була п’яна й зовсім беззахисна. Розкольників знав, що причиною всіх страждань принижених людей була бідність

Єдиним, що могло раз і назавжди припинити ці страждання, був злочин. Адже на гроші, які були в баби, можна було врятувати десятки сімейств від убогості, від загибелі, від ганьби. Один раз Раскольникову приснився сон: на його очах Миколка бив коня, а він, весь у сльозах, жалував її. Цей сон показав все найкраще, людське, що є в Раскольни-Кове, а також вся його відраза до злочину. Родіон свідомо йшов на цю справу, хоча й знав, що не витримає

Незадовго до злочину він був сам не свій, блідий, слабкий. А як він Бога просив: “Господи, покажи мені шлях мій, а я відрікаюся від цієї проклятої… мрії моєї!” Але, напевно, і Бог не зміг допомогти йому, така його доля

Родіон хотів стати Наполеоном - не став; хотів допомогти собі й своїй сім’ї - не допоміг; не хотів випробувати теорію - випробував, а замість одержав одні тільки страждань. Розкольників уважав, що належить до людей “незвичайним”. Виявляється, що він помилився. “Незвичайні” люди порушують закони і їх не мучить совість, а Раскольникову було не під силу терпіти такі мучення, за чим пішло щире розкаяння й визнання своєї провини. Так і вийшло: чортові закону Розкольників зміг переступити, а залишитися за нею було вище його сил