Як повідомляє печатка, за рубежем розробляється ряд стаціонарних лазерних локаторів. Ці локатори призначені для спостереження за ракетами на початковому етапі польоту, а також для спостереження за літаками й супутниками. Велике значення надається лазерному локатору, включеному в систему ПРО й ПКО. По проекті американської системи саме оптичний локатор забезпечує видачу точних координат головної частини або супутника в систему лазерної поразки мети. Локатор типу “ОПДАР” призначений для спостереження за ракетами на активній ділянці їхнього польоту. Тактичні вимоги визначають незначну дальність дії локатора, тому на ньому встановлений газовий лазер, що працює на гелій-неоновій суміші, що випромінює електромагнітну енергію на хвилі 0.6328мкм при вхідній потужності всього 0.01Вт. Лазер працює в безперервному режимі, але його випромінювання модулюється із частотою 100Мгц. Передавальна оптична система зібрана з оптичних елементів за схемою Кассагрена, що забезпечує дуже незначну ширину расходимости лучачи. Локатор монтується на підставі, щодо якого він може за допомогою системи, що стежить, установлюватися в потрібному напрямку з високою точністю. Ця система, що стежить, управляється сигналами, які надходять через пристрій, що кодує. Розрядність коду становить 21 одиницю двійкової інформації, що дозволяє встановлювати локатор у потрібному напрямку з точністю біля однієї кутової секунди

Прийомна оптична система має діаметр вхідної лінзи 300мм. У ній установлений інтерференційний фільтр, призначений для придушення фонових перешкод, а також пристрій, що забезпечує фазове детектирование відбитою ракетою сигналів. У зв’язку з тим, що локатор працює по своїх об’єктах, то з метою збільшення відбивної здатності ракети на неї встановлюється дзеркальний уголковий відбивач, що являє собою систему з п’яти рефлекторів, що забезпечують розподіл упалої на них світлової енергії таким чином, що основні її частини йде убік лазерного локатора. Це підвищує ефективність здатності, що відбиває, ракети в тисячі раз

Локатор має три пристрої спостереження по кутах: точний і грубий датчики по кутах і ще інфрачервону систему, що стежить. Технічні дані першого датчика визначаються в основному оптичними характеристиками приймально-передавальної системи. А тому що діаметр вхідної оптичної системи дорівнює 300мм і фокусна відстань дорівнює 2000м, те це забезпечує кутову розв’язну здатність 80 кутових секунд. Сканирующее пристрій має смугу пропущення 100Гц. Другий датчик має оптичну систему з діаметром 150мм і менша фокусна відстань. Це дає розв’язну здатність по куті всього 200 кутових секунд, тобто забезпечує меншу точність, чим перший. Як приймачі випромінювання обидва канали оснащені фотоумножителями, тобто найбільш чутливими елементами з наявних

Перед приймачем випромінювання розташовується інтерференційний фільтр зі смугою пропущення всього в 1.5 ангстрема. Це різко знижує частку прихожого випромінювання від тла. Смуга пропущення погоджена з довжиною хвилі випромінювання лазера, чим забезпечується проходження на приймач тільки свого лазерного випромінювання

Локатор дозволяє працювати в межах від 30 до 30000м. Гранична висота польоту ракети 18000м. Повідомляється, що цей локатор звичайно розташовується від ракети на відстані близько 1000м і на лінії, що становить із площиною польоту ракети 45 градусів. Вимір параметрів руху ракети з такою високою точністю на активній ділянці польоту дає можливість точно розрахувати крапку її падіння

Локатор для спостереження. Розглянемо локатор створений за замовленням НАСА й призначений для спостереження за супутниками. Він призначався для спостереження за власними супутниками й працював разом з радіолокатором, що видавав координати супутника з низькою точністю. Ці координати використовувалися для попереднього наведення лазерного локатора, що видавав координати з високою точністю. Метою експерименту було визначення того, наскільки відхиляється щира траєкторія супутника від розрахункової, - щоб довідатися розподіл поля тяжіння Землі по всій її сфері. Для цього на полярну орбіту був запущений супутник “експлорер-22″.

Його орбіта була розрахована з високою точністю, але в якості вихідних даних вклали інформацію, що поле тяжіння визначається формою Землі, тобто використовували спрощену модель. Якщо ж тепер у процесі польоту супутника спостерігалося зменшення висоти його щодо розрахункової траєкторії, то очевидно, що на цій ділянці є аномалії в поле тяжіння

По супутнику “експлорер-22″ була, за повідомленням НАСА, проведена серія експериментів і частина цих даних була опублікована. В одному з повідомлень говориться, що на відстані 960 км. помилка в дальності становила 3м. Мінімальний кут, зчитувальний з кодируемого пристрою, був дорівнює всього п’яти кутовим секундам

Цікаво, що в цей час з’явилося повідомлення, що американців випередили в їхній роботі французькі інженери й учені. Співробітники лабораторії Сан-Мішель де Прованс провели серію експериментів за спостереженням за тим же супутником, використовуючи лазерний локатор свого виробництва

1.3 БОРТОВІ ЛАЗЕРНІ СИСТЕМИ

Закордонна печатка повідомляє, що у військовій авіації країн США й НАТО стали широко використовуватися лазерні далекоміри й висотоміри, вони дають високу точність виміру дальності або висоти, мають невеликі габарити й легко вбудовуються в систему керування вогнем. Крім цих завдань на лазерні системи зараз покладений ряд інших завдань. До них ставляться наведення й цілевказівка. Лазерні системи наведення й цілевказівки використовуються у вертольотах, літаках і безпілотних літальних апаратах. Їх розділяють на напівактивні й активні. Принцип побудови напівактивної системи наступний: ціль опромінюється випромінюванням лазера або безупинно або импульсно, але так, що б виключити втрату мети лазерної системи самонаведення, для чого підбирається відповідна частота посилок. Висвітлення мети виробляється або з наземного, або з повітряного спостережного пункту; відбите від мети випромінювання лазера сприймається голівкою самонаведення, установленої на ракеті або бомбі, що визначає помилку в неузгодженості положення оптичної осі голівки із траєкторією польоту. Ці дані вводяться в систему керування, що і забезпечує точне наведення ракети або бомби на освітлювану лазером цілься

Лазерні системи охоплюють наступні види боєприпасів: бомби, ракети класу ” повітря-земля”, морські торпеди. Бойове застосування лазерних систем самонаведення визначається типом системи, характером мети й умовами бойових дій. Наприклад, для керованих бомб целеуказатель і бомба з голівкою самонаведення можуть перебувати на одному носії

Для боротьби з тактичними наземними цілями в закордонних лазерних системах цілевказівка може бути вироблятися з вертольотів або за допомогою наземних переносних целеуказателей, а поразка виконуватися з вертольотів або літаків. Але відзначається й складність використання целеуказателей з повітряних носіїв. Для цього потрібна доконана система стабілізації для втримання лазерної плями на меті

1.4 ЛАЗЕРНІ СИСТЕМИ РОЗВІДКИ

Для розвідки з повітряних у закордонних арміях використовуються всілякі засоби: фотографічні, телевізійні, інфрачервоні, радіотехнічні й ін. Повідомляється, що найбільшу ємність корисної інформації дають засобу фоторозвідки. Але їм властиві такі недоліки, як неможливість ведення потайливої розвідки в нічних умовах, а також тривалі строки обробки передачі й надання матеріалів, що несуть інформацію. Передавати оперативно інформацію дозволяють телевізійні системи, але вони не дозволяють працювати вночі й у складні метеоусловиях.

Радіосистеми дозволяють працювати вночі й у поганих метеоусловиях, але вони мають відносно невисоку розв’язну здатність

Pages: 1 2