в організації досліджень на стику суміжних наукових дисциплін, де, як говориться, і ховаються самі цікаві й багатообіцяючі наукові проблеми;

у пошуку “об’єднавчих” теорій і принципів, до яких можна було б звести нескінченна розмаїтість явищ природи (гіпотеза “Великого об’єднання” всіх типів фундаментальних взаємодій у фізику, глобальний еволюційний синтез у біології, фізику, хімії т т.д.;

у зміні характеру розв’язуваних сучасною наукою проблем - вони усе більше стають комплексної, потребуючої участі відразу декількох дисциплін (екологічні проблеми, проблема виникнення життя та ін.);

у розробці теорій, що виконують загальнометодологічні функції в природознавстві (загальна теорія систем, кібернетика, синергетика).

Диференціація й інтеграція в розвитку природознавства - не взаємовиключні, взаємодоповнюючі тенденції

Математизація природознавства

Як уже говорилося, класичне природознавство базується на застосуванні експериментально-математичних методів. У результаті з’явилася впевненість у тім, що науковість (істинність, вірогідність) знання визначається ступенем його математизації. М.Галилей затверджувала: “книга природи написана мовою математики”. “У кожному знанні стільки істини, скільки є математики”, - вторив йому И.Кант. логічна стрункість, строго дедуктивний характер побудов, загальобов’язковість висновків створили математиці славу зразка наукового знання. І хоча сучасна математика далека від ідеалу бездоганної обґрунтованості й логічної досконалості, але її значення для природознавства не тільки зберігається, але й підсилюється із плином часу

И все-таки математика здатна служити джерелом моделей, алгоритмічних схем для зв’язків відносин і процесів, що становлять предмет природознавства. У це полягає її головне достоїнство, настільки привабливе для вчених-природників

У сучасному природознавстві роль математизації важко переоцінити. Досить сказати, що нова теоретична інтерпретація якого-небудь явища вважається повноцінної, якщо вдається створити математичний апарат, що відбиває основні закономірності цього явища. Однак не слід думати, що все природознавство в підсумку буде зведено до математики. Побудова різних формальних систем, моделей, алгоритмічних схем - лише одна зі сторін розвитку наукового знання. Розвивається ж наука, насамперед як змістовне знання, та як неформалізоване, неалгоритмитизированное. Не вдається формалізувати процес висування, обґрунтування й спростування гіпотез, організацію експериментів, наукову інтуїцію й геніальні здогади. Універсальної “логіки відкриття” не існує

Список використовуваної літератури

“Концепція сучасного природознавства”, Москва: Культура й спорт, ЮНИТИ, 1997р. за редакцією Лавриненко В.Н., Ратникова В.П.

“Концепція сучасного природознавства” - підручник для Вузов, Москва, 2000р. Карпенков С.Х.

Курс лекцій “Концепції сучасного природознавства” Ростову-на^-Дону: “Фенікс”, 2000р. Хорошавина С.Г.

“Походження людини й суспільства”, Москва: “Думка”, 1982р. Андрєєв И.Л.

Pages: 1 2