П’єса “Вишневий сад”, написана Чеховим в 1904 році, може по праву вважатися творчим заповітом письменника. У ній автор піднімає ряд проблем, характерних для російської літератури: проблема діяча, батьків і дітей, любові, страждання й інші. Всі ці проблеми об’єднані в темі минулого, сьогодення й майбутнього Росії. В останній п’єсі Чехова один центральний образ, що визначає все життя героїв. Це вишневий сад. У Раневской з ним зв’язані спогади всього життя: і &copy A L L S o c h. r u світлі й трагічні. Для неї і її брата Гаева це родове гніздо

Вірніше навіть сказати, що не вона власниця саду, а він її власник. “Адже я народилася тут, говорить вона, тут жили мій батько й мати, мій дід, я люблю цей будинок, без вишневого саду я не розумію свого життя, і якщо вже так потрібно продавати, то продавайте й мене разом із садом…” Але для Раневской і Гаева вишневий сад символ минулого. Інший герой, Єрмолай Лопахин, дивиться на сад з погляду “циркуляції справи”.

Він діловито пропонує Раневской і Гаеву розбити маєток на дачні ділянки, а сад вирубати. Можна сказати, що Раневская сад у минулому, Лопахин сад у сьогоденні. Сад у майбутньому персоніфікує молоде покоління п’єси: Петя Трофимов і Аня, дочка Раневской. Петя Трофимов син аптекаря

Нині він студент-різночинець, чесною працею пробивающий собі дорогу в житті. Живеться йому важко. Він сам говорить, що якщо зима, то він голодний, стривожений, бідний. Варячи називає Трофимова вічним студентом, якого вже два рази звільняли з університету. Як і багато передових людей Росії, Петя розумний, гордий, чесний

Він знає, у якому важкому положенні живе народ. Трофимов думає, що це положення можна виправити тільки безперервною працею. Він живе вірою у світле майбутнє Батьківщини

Із захватом Трофимов викликує: “Уперед! Ми йдемо нестримно до яскравої зірки, що горить там удалині! Уперед! Не відставай, друзі!” Його мовлення ораторська, особливо там, де він говорить про світле майбутнє Росії

“Вся Росія наш сад!” викликує він. Аня це сімнадцятилітня дівчина, дочка Раневской. Аня одержала звичайне дворянське виховання. Великий вплив на формування світогляду Ані зробив Трофимов. Щиросердечний вигляд Ані характеризує безпосередність, щирість і краса почуттів і настроїв. У характері Ані багато напівдитячої безпосередності, з дитячою радістю повідомляє вона: “А я в Парижу на повітряній кулі літала!

” Трофимов збуджує в душі Ані гарну мрію про нове прекрасне життя. Дівчина пориває зв’язки з минулим. Аня вирішує здати іспити за курс гімназії й почати жити по-новому. Мовлення Ані ніжною, щиросердечною, наповненою вірою в майбутнє. Як бачимо, Чехов втілив в образі Ані й Трофимова всі кращі риси

Але в той же час ми бачимо в них недоліки. Трофимов викриває дворянський паразитизм і в той же час живе у дворянській садибі довгий час. Трофимов дивиться на Лопахина як на хижака й у той же час говорить йому: “Ніяк, я люблю тебе”. У Пети є навіть комічні риси: Раневская називає його недотепою, а Варячи облізлим паном. Образи Ані й Трофимова викликають мої симпатії

Мені дуже подобаються безпосередність, щирість, краса почуттів і настроїв, віра у світле майбутнє своєї Батьківщини. Саме з їхнім життям зв’язує Чехов майбутнє Росії, саме в їхні вуста вкладає він слова надії, свої власні думки. Тому ці герої можуть сприйматися і як резонери виразники ідей і думок самого автора. Так, Аня прощається із садом, тобто зі своїм минулим життям, легко, радісно. Вона впевнена в тім, що, незважаючи на те, що лунає стукіт сокири, що маєток буде продано під дачі, незважаючи на це, прийдуть нові люди й насадять нові сади, які будуть прекрасніше колишніх

Разом з нею в це вірить і сам Чехов