Доказом цьому служить приголомшливий вірш “Чари Лючинь”, де в кожному слові, починаючи з назви, є буква “год”. Приведу тільки перші рядки: Лючинь сумна читала ввечері ручисто-вкрадливо, Так чуйно почуваючи дзюркотливий по-чудернацьки чужий їй плач… “Кензель” нагадує своєю своєрідною ритмікою, повтореннями блюз: У гучному платті муаровому, у гучному платті муаровому По алеї вогненної ви проходите морево… Ваше плаття изыканно, Ваша тальма лазорева, А доріжка піскова від листя разузорена - Точно лабети наукові, точно лик ягуаровий… Вірш “Серенада”, що має другу назву “Хоровод рим”, - це дійсно хоровод, дивно гармонічний: “у вечірнім повітрі - у ньому ніжних троянд парфуми!

”, “над чистим озером - я стану мрій пером”, “переспівав - росу всю перепив”, “по хвилях озера - як життя без троянд сірка”, і т.д. Я говорив про музику у віршах срібного століття, але адже минулого й вірші про музику, і їх дуже багато. Це северянинские “Медальйони”, де є сонети про композиторів: “Шопен”, “Григ”, “Візі”, “Россіні”, де И. Житель півночі говорить: “із всіх богів наибожайших бог - бог мызки…” і “мир музики переживе століття, коли його природа глибока”.

Це ахматов-ская “Пісенька про пісеньку”, що …спочатку обпалить, Як вітерець студений, А після в серце впаде Однією сльозою солоної. Це гумилевские “Абиссинские пісні” з їхніми чудовими наспівами. Це екзотичний “Кек-уок на цимбалах” И. Ф. Ан-Ненского, дробовий, гучний, квапливий: Упали дзенькоти тупотом, тупотом, Стали дзенькоти ремством, ремством, Те сзываясь, Те зриваючись, Те дроблячи кристал. І нарешті, разючий вірш В.’ Маяковського “Скрипка й трошки нервово”, де музичні інструменти уособлені й представлені як люди, різні, з різними характерами, В. Маяковський пропонує скрипці, як дівчині: “Знаєте що, скрипка, давайте - будемо жити разом!

А?” На цьому я хочу закінчити твір. Як багато нового вніс срібне століття поезії в музику слова, яка величезна проведена робота, скільки створене нових слів, ритмів, що здається, відбулося єднання музики й поезії

Pages: 1 2