Тільки Катерина Львівна задула свічу й зовсім роздягнена вляглася на м’який пуховик, сон так і огорнув її голову. Заснула Катерина Львівна, награвшись і натішившись, так міцно, що й нога її спить і рука спить; але знову чує вона крізь сон, начебто знову двері відчинилися й на постіль важким осметком, упав давишний кіт

- Так що ж це справді за покарання із цим котом? - міркує втомлена Катерина Львівна. - Двері тепер вуж навмисно я сама, своїми руками на ключ замкнула, вікно закрите, а він знову отут. Зараз його викину, - збиралася встати Катерина Львівна, так сонні руки й ноги її не служать їй; а кіт ходить по всій по ній і таке-те мудро курничит, знову начебто слова людські вимовляє. По Катерине Львівні по всієї навіть мурашки стали бігати

"Ні, - думає вона, - більше нічого, як неодмінно завтра треба богоявленской води взяти на ліжко, тому що премудрований якийсь цей кіт до мене занадився".

А кіт курні-мурни в неї над вухом, уткнулся мордою та й вимовляє: "Який же, - говорить, - я кіт! З якої статі! Ти це дуже розумно, Катерина Львівна, міркуєш, що зовсім я не кіт, а я іменитий купець Борис Тимофеич. Я тільки тим тепер поганий став, що в мене всі мої кишечки усередині потріскалися від невестушкиного від частування. З того, - мурличит, - я весь от і зменшився й котом тепер показуюся тому, хто мало про мене розуміє, що я таке є справді. Ну, як же нонче ти в нас живеш-можеш, Катерина Львівна? Як свій закон вірно дотримуєш? Я и с цвинтаря навмисно прийшов ‘ подивитися, як ви із Сергієм Филипичем чоловікову постельку зігріваєте. Курні-Мурни, я адже нічого не бачу. Ти мене не бійся: у мене, бачиш, від твого частування й вічка повилезли. Глянь мені в очі-те, дружок, не бійся!"

Катерина Львівна глянула й закричала благим матом. Між нею й Сергієм знову лежить кіт, а голова в того кота Бориса Тимофеича у всю величину, як була в небіжчика, і замість очей по вогненному кружку в різні сторони так і вертиться, так і вертиться!

Прокинувся Сергій, заспокоїв Катерину Львівну й знову заснув; але в неї весь сон пройшов - і кстати.

Лежить вона з відкритими очами й раптом чує, що на двір начебто хтось через ворота переліз. От і собаки метнулися було, та й стихли, - мабуть, милуватися сталі. От і ще пройшла мінута, і залізна клямка внизу клацнула, і двері відчинилися. "Або мені все це чується, або це мій Зіновій Борисич повернувся, тому що двері його запасним ключем відімкнуті", - подумала Катерина Львівна й квапливо штовхнула Сергія

- Слухай, Сережа, - сказала вона й сама піднялася на лікоть і насторожила вухо

По сходам тихо, з ноги на ногу обережно переступаючи, дійсно хтось наближався до замкнених дверей спальні

Катерина Львівна швидко зстрибнула в одній сорочці з постелі й відкрила віконце. Сергій у ту ж мінуту босоніж вистрибнув на галерею й обхопив ногами стовп, по якому не перший раз спускався з хозяйкиной спальні

- Ні, не треба, не треба! Ти приляж отут… не відходи далеко, - прошептала Катерина Львівна й викинула Сергію за вікно його взуття й одяг, а сама знову прошмигнула під ковдру й чекає

Сергій послухався Катерини Львівни: він не шаснув по стовпі долілиць, а притулився під лубком на галереечке.

Катерина Львівна тим часом чує, як чоловік підійшов до дверей і, приховуючи подих, слухає. Їй навіть чутно, як прискорено стукає його ревниве серце; але не жалість, а злий сміх розбирає Катерину Львівну

"Шукай учорашнього дня", - думає вона собі, посміхаючись і дихаючи непорочною дитиною

Це тривало мінут десять; але, нарешті, Зіновію Борисичу набридло стояти за дверима так слухати, як дружина спить: він постукався

_ Хто там? - не зовсім незабаром і начебто як сонним голосом окликнула Катерина Львівна

- Свої, - відгукнувся Зіновій Борисич.

- Це ти, Зіновій Борисич?

- Ну я! Начебто ти не чуєш!

Катерина Львівна підхопилася як лежала в одній сорочці, впустила чоловіка у світлицю й знову пірнула в теплу постіль

- Чтой-Те перед зорею холодно стає, - вимовила вона, вкутуючись ковдрою

Зіновій Борисич зійшов озираючись, помолился, запалив свічу й ще оглянувся

- Як живеш-можеш? - запитав він чоловікові

- Нічого, - відповідала Катерина Львівна й, підводячись, початку надягати розстібну ситцеву блузу

- Самовар мабуть поставити? - запитала вона

—і Нічого, закричите Ксенію, нехай поставить

Катерина Львівна нахватила на босу ногу черевички й вибігла. З півгодини її назад не було. У цей час вона сама роздула самоварчик і тихенько запурхнула до Сергія на галерейку

- Сиди отут, - шепнула вона

- Докуда ж сидіти? - також пошепки запитав Сережа.

- ПРО, так який же ти безглуздий! Сиди, докуда я скажу

И Катерина Львівна сама посадила його на старе місце

А Сергію звідси з галереї все слишно, що в спальні відбувається. Він чує знову, як стукнули двері й Катерина Львівна знову зійшла до чоловіка. Усе від слова до слова чутно.

- Що ти там возилася довго? - запитує дружину Зіновій Борисич.

- Самовар ставила, - відповідає вона спокійно. Вийшла пауза. Сергію чутно, як Зіновій Борисич вішає на вішалку свій сюртук. От він умивається, фиркає й бризкає в усі сторони водою; от запитав рушник; знову починаються мовлення

- Ну як же це ви тятеньку схоронили? - довідується чоловік

- Так, - говорить дружина, - вони померли, їх і схоронилися

- И що це за дивовижність така!

- Бог його знає, - відповідала Катерина Львівна й застукала чашками

Зіновій Борисич смутний ходив по кімнаті

- Ну, а ви отут як свій час провождали? - розпитує знову дружину Зіновій Борисич.

- Наші радості-те, чай, усякому відомі: по балах не їздимо й по тиатрам стільки ж.

- А немов радості-те у вас і до чоловіка небагато, - скоса поглядаючи, заводив Зіновій Борисич.

- Не молоденькі теж ми з вами, щоб так без розуму без розуму нам зустрічатися. Як ще радуватися? Я от клопочу, бігаю для вашого задоволення

Катерина Львівна знову вибігла самовар взяти й знову заскочила до Сергія, смикнула його й говорить:

"Не позіхай, Сережа!"

Сергій шляхом не знав, до чого все це буде, але, однак, став напоготові.

Повернулася Катерина Львівна, а Зіновій Борисич коштує коліньми на постелі й вішає на стінку над узголів’ям свої срібні годинники з бісерним снурочком.

- Для чого це ви, Катерина Львівна, у самотнім положенні постіль надвоє розстелили? - якось мудро раптом запитав він дружину

- А всі вас дожидала, - спокійно дивлячись на нього, відповіла Катерина Львівна

- И на тім дякуємо вам покірно… А от цей предмет тепер звідки у вас на перинці узявся?

Зіновій Борисич підняв із простирадла маленький вовняний поясочек Сергія й тримав його за кінчик перед жениними очами

Катерина Львівна нітрохи не задумалася

- У саду, - говорить, - знайшла так спідницю собі підв’язалася

- Так! - вимовив з особливим наголосом Зіновій Борисич - ми теж про ваші про спідниці дещо чули

_ Що ж це ви чули?

- Так усе про справи ваші про гарні

- Ніяких моїх справ таких немає.

- Ну це ми розберемо, усе розберемо, - відповідав, посуваючи дружині випиту чашку, Зіновій Борисич.

Катерина Львівна промовчала

- Ми ці ваші справи, Катерина Львівна, всі въявь зробимо-проговорив ще після довгої паузи Зіновій Борисич, повівши на свою дружину бровами

- Не боляче-те ваша Катерина Львівна пужлива. Не так дуже вона цього пужается, - відповіла та

- Що! що! - повися голос, окликнув Зіновії Борисич.

- Нічого - проїхали, - відповідала дружина

- Ну, ти дивися в мене того! Щось ти боляче красномовна тут стала!

- А с чого мені й красномовної не бути? - відгукнулася Катерина Львівна

- Більше б за собою дивилася

- Нема чого мені за собою дивитися. Мало хто вам довгою мовою чого наязичит, а я повинна над собою всякі наругательства зносити! От ще новини теж!

- Не довгі мови, а отут вірно про ваші амур^-те відомо.

- Про які-такі мої амури? - крикнула, неудавано спалахнувши, Катерина Львівна

- Знаю я, про які

- А знаєте, так що ж: ви ясніше кажіть! Зіновій Борисич промовчав і знову підсунув дружині порожню чашку

- Видно, і говорити-те не про що, - відгукнулася із презирством Катерина Львівна, азартно кинувши на блюдце чоловікові чайну ложечку. - Ну кажіть, ну про кого вам доносили? хто такий є мій перед вами полюбовник?

- Довідаєтеся, не поспішаєте дуже.

- Що вам про Сергія, чи що, що-небудь набрехано?

- Довідаємося-З, довідаємося, Катерина Львівна. Нашої над вами влади ніхто не знімав і зняти ніхто не може… Самі заговорите…

Pages: 1 2

Збережи - » Н. С. Лєсков, Леді Макбет Мценского повіту - Глава сьома . З'явився готовий твір.