Русь моя, життя травня А. Блок Олександр Олександрович Блок жило й затворів на рубежі двох сторіч - дев’ятнадцятого й двадцятого. Він був останнім великим поетом старої, дожовтневої Росії, і разом з тим його ім’ям відкривається перша сторінка історії російської радянської поезії. Мене найбільше залучає в Поезії Блоку тема Росії. Її любили і їй віддавали свій талант, присвячували свої вірші багато найбільших поетів, але в Блоку було своє відношення до Батьківщини. А. Блок писав К. С. Станіславському: “Коштує переді мною моя тема, тема про Росію. Цій темі я свідомо й безповоротно присвячую життя

Усе яскравіше усвідомлю, що це- найперше питання, самий життєвий, самий реальний. До нього-те я підходжу давно, з початку свого свідомого життя”. Він не просто любить свою країну, її природу, народ, він намагається розгадати душу Росії, зрозуміти її сьогодення й визначити майбутнє. Увага його зосереджується на долі народу, на взаєминах інтелігенції й народу

Для Блоку Росія залишалася таємницею, але таємної вабливої й незабутньої. Всі його вірші цього часу - потяг до Батьківщини, її болям і радостям, до її світлої й злиденної краси: Росія, убожіючи Росія, Мені хати чорні твої, Твої мені пісні вітрові - Як сльози перші любові. Дуже яскраво й своєрідно виражене відношення до Росії, подання поета про історичні долі Батьківщини в циклі “На поле Куликовом”. У ньому поет звертається до минулого, але створює добуток про сучасність. Разом з поетом і я несуся в ту давню давнину й бачу насторожені полки напередодні битви, чую гул, що коштує над татарським станом

Цикл цих віршів народжує віру у світле майбутнє Батьківщини. Хоча шлях до нього важкий і кривавий. Однак з особливою широтою і яскравістю тема Росії виявилася у віршах Блоку в роки першої російської революції. Відкидаючи Росію офіційну, Росію “ситих” фабрикантів, лукавих церковників і слабовільних інтелігентів, художник з надією вдивляється в очі Росії трудового люду, Росію злиденну й забиту, тиху й буйну, Росію дрімаючу до пори свіжих, нерозтрачених сил. Розгулялася осінь у мокрих долах, Оголила цвинтаря землі, Але густих горобин у проїзних селах Червоний колір зарозвівається видали. От воно, мої веселощі, танцює. І дзенькає, дзенькає, у кущах пропавши! І вдалині, удалині заклично махає Твій візерунковий, твій кольоровий рукав. За блоковской символікою вгадуються тривожні думки про прийдешні дні Росії, про непохитну віру в перемогу світла над тьмою - революції над чорними силами царату. Його погляд, відкритий і світлий, звернений у майбутнє!

И вічний бій! Спокій нам тільки сниться. Крізь кров і пил… Летить, летить степова кобилиця И мне ковилу. Ненавидячи “страшний мир” царської Росії, Блок гаряче любив рідну землю, з нею він зв’язував свої кращі надії, для неї знаходив самі проникливі слова: Русь моя, життя моя. Разом ль нам томитися? У ряді віршів Блоку образи Росії й жінки переплітаються, виростаючи в єдиний символічний образ найдорожчого для людини. Росія - красуня, наречена; ПРО, Русь моя! Дружина моя! Поезія Блоку збагатила не тільки російську літературу, але залишила величезний слід у житті всіх літератур нашої країни. Сама коштовна пам’ять Блоку - любов all so ch. ru 2001 2005 до його поезії, у якій живе його думка, його почуття, його біль і радість

Благословляю все, що було. Я кращої частки не шукав. ПРО, серце, скільки ти любило! ПРО, розум, скільки ти палав!