Але на тім же прикладі, думається мені, можна бачити й слабості творчості цього письменника. Коли наприкінці свого життя він, уже галасливо знаменитий, дуже забезпечена людина, починає писати добутку з життя людей інший світу й переносить свою увагу з більших життєвих арен у тісні сімейні мирки, намагається поспіти в ногу з модою й навіть складає кіносценарій «Серця трьох», його добутку втрачають свою привабливу, мобілізуючу силу. Майстерність залишається колишнім: відмінно побудований сюжет, ограненные характери, гарна мова. Але в цих добутках він уже не борець, не людин, що живе активним життям, а як би сторонній спостерігач, що дивиться на життя зі слабкою скептичною посмішкою. І самі добутки ці позбавлені його пристрасності, енергії, глибини почуттів. Говорячи про творчість цього любимейшего мого західного письменника, книги якого були й для мене літературною школою, особливо хочу сказати про роман Лондона «Мартін Иден», що, хоча він і не включений у цей збірник, я все-таки раджу молодим читачам знайти й прочитати. Неважко вгадати, що в цьому романі Лондон розповів про себе, про своє життя, про свій зліт, про трагедію свого розчарування. Робочий хлопчик, моряк, що прожив більше, важку життя й обладающий письменницький дарунок, ціною неймовірних позбавлень і упорнейшего праці сам опановує висотами буржуазної культури, стає визнаним письменником, багатим людиною, домагається відповідної любові гарної дівчини з буржуазної сім’ї, досягає всього, про що мріяв, і, розчарувавшись, переживає криза творчості й свій конфлікт у країні, де геній і почуття перетворені в розмінну монету. Трагічною загибеллю свого героя Мартіна Идена автор як би провидить долю своїх чесних побратимів по перу, у тому числі й свій власний кінець, тому що по досить розповсюдженій версії в розквіті своєї сили Джек Лондон покінчило життя самогубством.

Прочитайте, обов’язково прочитайте цю книгу, і тоді ви краще й глибше зрозумієте оповідання, включені в збірник, що ви зараз тримаєте в руках.

И в висновок хочу зробити вже особисте й, як мені здається, характерне зауваження. Не можу не згадати, як у середині п’ятидесятих років, прилетівши в Сполучені Штати в першій делегації радянських журналістів, ми із представником Держдепартаменту, прикріпленого до нашої делегації, верстали програму нашої подорожі. І серед першого, що ми попросили, було відвідування будинку Джека Лондона, «будинку Вовка», що, як ми знали, зберігся десь у Каліфорнії.

- Лондона? Хто такий цей Джек Лондон? - перепитав наш американський співрозмовник.

- Як хто? Знаменитий американський письменник,- у сім голосів відповіли ми.

- Лондон… Джек Лондон,- наморщивши чоло, згадував наш співрозмовник. І раптом викликнув: - Ах, так! Цей хлопець із Фриско? Він? Так? Моряк у сідлі? 1 Невже у вас ще читають його книги?

Співрозмовник наш була людина утворений, і подив його просто вразило нас. Але в тім, що в сучасній Америці, охопленої своїми сьогоднішніми лихами й турботами, цей письменник, глашатай соціалістичних ідей, співак простих, мужніх, сильних людей, нині не популярний і в той же час знаємо в нас, що ми - люди соціалістичного миру - любимо, читаємо, вивчаємо його добутку, як мені здається, є своя закономірність.

Адже Джек Лондон у кращих своїх добутках був борцем за щастя простих людей, прищеплював читачам презирство до духу наживи, корисливості, до капіталістичної системи в цілому, боровся з капіталізмом і нехай смутно, нехай по-своєму провидів соціалізм. І от ми пам’ятаємо, читаємо й знаємо його, у той час як капіталістична Америка, занурена у свої турботи й страхи, намагається не згадувати потужний і своєрідний голос «парія із Фриско».

Борис Нолевой

Джерела:

Лондон Д. Любов до життя: Вибране.- 3-е изд. /Пер. с англ.; Предисл. Б. Полевого; Составл. і послесл. В. Быкова; Рис. В. Цигаля.- М.: Дет. літ., 1978. (Шкіл, б-ка) - 446 саннотация: У збірник увійшли оповідання «Любов до життя», «Мексиканець» і інші, у яких прославляється мужність і відвага простих людей, а також повість «Біле ікло».

Pages: 1 2