Буколіки - «Пастушачі пісні» - становлять віршований збірник з десяти добутків. Тут Вергілій уперше ввів у римську літературу новий вид поезії - буколіки. Відтворюючи стиль ідилій еллінського поета Феокрита, він у той же час залишився самостійним і глибоко національним.

Деякі із цих віршів, так званих еклог, присвячені чисто ліричним мотивам, зображують почуття закоханого пастуха, але багато хто з них навіяні сучасними поетові подіями й переживаннями. В образах пастухів Вергілій зображував людей свого часу, втілюючи почуття своєї епохи; у віршах він говорив про майбутнє, про яке мріяли його сучасники. Політичні теми, що звучать в умовно сільських творах Вергілія, часто пов’язані з долею самого поета