Герой нашого часу - точно, портрет, але не однієї людини: це портрет, складений з пороків усього нашого покоління, у повному їхньому розвитку. М. Лермонтов У своєму романі “Герой нашого часу” М. Ю. Лермонтов торкнути багато соціальних, моральних і філософських проблем, що виникли в середовищі дворянської молоді 30-х років XIX століття. Відмітною рисою цього часу стала відсутність високих суспільних ідеалів для покоління, що вступило в життя після жорстокого розгрому декабристів. Чернишевський писав, що “Лермонтов…

розуміє й представляє свого Печорина, як приклад того, якими стають кращі, найсильніші, благороднейшие люди під впливом суспільної обстановки їхнього кола”. Печорин як особистість, як характер різко протистоїть людям, що бажають у житті “плисти за течією”. Він постійно протестує, бунтує, шукає: у чому сенс життя для людини?

Де саме його місце в цьому світі? Розчарування, “льодове душу невір’я в життя й у всілякі відносини, зв’язки й почуття людські” зробили Печорина скептиком і все-таки не змогли вбити в ньому волю, віру, мрію. У його “ненаситному” серці завжди залишалося місце для надії

Уважність до власних почуттів і думок допомогла Печорину пізнати тонкості й чужого людського серця. Тонкий психолог, він чудово точно вмів відгадати щирі мотиви поводження людей, однак спілкування з ними найчастіше приносило Печорину лише роздратування, страждання й знову - розчарування. Не довіряючи людям і втративши надію бути зрозумілим ними, герой роману замикається в собі, у нього виникає потреба твердого контролю й розбору власних учинків, рухів серця й думок. Трагедія Печорина в тім, що, усвідомлюючи, що в нього є copyright