З мовлень, вимовлених Цицероном у посаді консула, найбільшою популярністю користуються чотири мовлення проти Катилини. Щоб згуртувати всі стани на захист держави, скористався примарою анархії. 63 м -розкрив змову Луция Сергия Катилини. 8 листопада виступив перед римським сенатом з мовленням проти нього, у якій майже не втримувалося ніяких доказів обвинувачення, зате вона була шедевром ораторського мистецтва. Починає своє обвинувачення серією патетичних риторичних питань, які далі доповнюються виразною анафорою, в оригіналі начинающейся словом nihil.

емоційна напруга, ЩоНагнітає перерахуванням, дозволяється скорботним і виразним афоризмом: «Об часи! Об вдачі!», за яким треба не менш виразна антитеза. Дієслівні форми, що коштують наприкінці кожного колона, вдало підкреслюють ритмічне членування антитези й продовжують ритміку перерахування, з’єднану із градацією в сполученні з корекцією. Іронія, спеціальна лексика жерців. Але настільки емоційний сплеск не опирається ні на один з реальних доводів, оскільки нижче Ц переходить до історичних аналогій про розправи олігархів над демократичними вождями

Історична аналогія - улюблений метод Ц, оскільки егое ідеальне з перебуває в минулому. Саме ж обвинувачення Катилине, що опирається на чисту емоцію, губиться в цій обоймі історичних і правових доводів. З мовлення, вимовленої консулом, чсно одне - Катилина мислив «різанину й підпали», А головним док-вом служить злочинний хар-р обвинувачуваного, з’являється інвектива. Інший прийом - персоніфікація, уособлення Батьківщини, Батьківщини., у чиї вуста Ц вкладає власні страхи й побоювання, вимогу покинути місто. Доводить антитезу до оксюморонного сполучення, створюючи ілюзію всенародної підтримки власної ворожнечі до Катилине й необхідності його вигнання. Сам себе запитує, чому вимагає лише вигнання. Але фактичних обвинувачень так і немає. Вони замінені пророкуваннями, порівняннями, божінням, метафорами й іншими стилістичними красами

Катилина, людина охренернной нахабності, так офигел від таких обвинувачень, що втратив дарунок мовлення й зволіла злиняти з Рима по^-швидкому. Після від’їзду супротивників Цицерон відчуває себе набагато уверенней і починає апологію власному діянню. Після таких подвигів сенат оголосив Цицерона батьком батьківщини