И були три брати: одне ім’я Кий, другому - Щек, а третьому - Хорив, а сестра в них була Либидь. Сидів Кий на горі, де тепер підйом Боричів. А Щек на горі, що зветься Щекавица. А Хорив - на третій горі, від нього вона прозвалася Хоревицею. І вибудували вони місто в ім’я старшого брата свого й нарекли його Київ. Був навколо міста ліс і бор великий, і ловився там звір, і були чоловіки мудрі й мізкуваті. За імпровізованим столом у чернечій рясі сидить мудрець

Він схилився над товстим розгорнутим фоліантом - щось шукає, вибирає, думає. Шляхетні риси особи, сива борода, довгі й гнучкі, як у гусляра, персти… Він жив і створював у тривожні й смутні часи. Коли могутню й монолітну Київську Русь роздирали князівські звади й феодальні міжусобиці. На київському престолі сидів Святополк - жорстока, грошолюбна й підступна людина, що вмів відштовхувати від себе навіть близьких. Доведений князівськими утисками до розпачу, простий люд не витримав - в 1113 році в Києві спалахнуло народне повстання. Налякані багатії звернулися до Володимира Мономахові, що княжив у Переяславі. Київ не був його вотчиною. Тому він, обачний політик, не дуже хотів втручатися в справи чужого князівства. Але розгублена знать наполягала, тим більше, що фігура Мономаха була прийнятна для народних мас. Онук Ярослава Мудрого змушений був взяти Київ під свою руку. Ішов 1113 рік… У цей час, при такій складній суспільно-політичній обстановці, з’явилася на світло перша систематизована робота з історії Русі. Називалася вона так: «Повість минулих літ, або звідки почалася Російська земля, хто в Києві перший повинен княжити й звідки Російська земля стала бути». Написав її майже шістдесятирічний чернець Києво-Печерського монастиря Нестір. Літописець. Історик. Учений. Тоді, у ті часи, його таким, звичайно ж, не вважали. Просто грамотний чернець, спритний писар, літературний талант. Він народився після смерті Ярослава Мудрого

Великий князь-книголюб прославився не тільки своїми походами й розпачливими січами на поле брані, а й тим, що залишив після себе найбагатший скарб - першу на Русі бібліотеку, книгами якої охоче користувалися допитливий отрок Печерського монастиря, засвідчивши на все століття дії й попередників Ярослава, і його послідовників. Ми не знаємо, ким були батьки юнака. Невідомо, як він прийшов у монастир, у кого навчився читати й писати, хто був його наставником. Відомо тільки, що в сімнадцять років він став ченцем Стефаном, пізніше його присвятили в дьяконский сан. Досягши висот тодішнього утворення, ця людина все своє життя присвятив важливій і шляхетній справі - літописанню. Тепер він подав на суд історії «Повість минулих літ», що вистраждав у тісній келії монастиря і яка стала нашим першим літописом. І це вже був не схимник, не чернець, а вчений-історик, що зумів з більших дніпровських круч так прозорливо глянути в далечінь минулого й майбутнього