Як пророк Давид говорить: “Ангелам своїм заповів зберегти тебе”. Як пише й премудрий Епифаний: “До всякої тварини ангел приставлений; ангел приставлений до хмар, і туманам, і до снігу, і до граду, і до морозу, ангел звукам і грому, ангел зими й спеки, і осіни, і весни, і літа, ангел до всякої одушевленої тварини на землі, і таємницею безодні, і тим, хто схований під землею й исходятся в пеклі тьмі, і всьому, хто в безоднях, а в стародавності безодні були над землею, від чого відбуваються тьма, вечір і ніч, і світло, і день”. До всіх тварин ангели приставлені; також ангел приставлений до кожної країни, щоб зберігав кожну країну, навіть якщо вона і язичеська. Якщо Божий гнів звернеться на яку-небудь країну й Бог повелить ангелові тому піти війною на ту країну, то ангел тої країни не стане проти повеленью Божию.

Отож і тепер було, і на нас навів Бог, гріх наших заради, язичників іноплемінників, і перемагали вони нас по велінню Божию: тому що були вони водими ангелом, по велінню Божию. Якщо ж хто скаже, що немає в поганих ангела, нехай знає, що Олександр Македонський, ополчившись на Дарія й рушивши на нього в похід і перемігши землю всю від сходу й до заходу, побив землю Єгипетську, і вбив Арама, і прийшов на острови морські, потім повернув на Єрусалим, щоб взяти його й перемогти євреїв, тому що вони були у світі з Дарієм. І пішов він з усіма воїнами своїми, і розташувався станом, і відпочивав. І дозріла ніч, і лежав на ложі своєму серед намету, відкрив ока й побачив чоловіка, що коштує над ним, і меч оголений у руці його, і вид меча його була точно блискавка. І замахнувся він мечем своїм на голову царьову. І у великий жах прийшов цар і сказав: “Не вбивай мене”. І сказав йому ангел: “Послав мене Бог приводити під твою владу царів великих і велика кількість людей, і ходжу я поперед тебе, допомагаючи тобі. А тепер знай, що вмреш, тому що замислив увійти в Єрусалим, зло заподіяти ієреям Божиим і людям його”. І сказав цар: “Молю тебе, про Господи, відпусти нині гріх цього раба Твого. Якщо не завгодно тобі, я повернуся додому”. І сказав ангел: “Не бійся, продовжуй шлях свій до Єрусалима, і побачиш отут у Єрусалимі чоловіка у вигляді моєму, і негайно ж паді ниц у земному уклоні перед чоловіком тим, і все, що він скаже тобі, виконай. Не ослухайся наказів його. І в той день, що ослухаєшся його, умреш”. І встав цар, і пішов у Єрусалим і, придя туди, запитав євреїв: ” чиЙти мені на Дарія?”. И показали вони йому книги Данила пророка, і сказали йому: “Ти козел, а він баран, і розориш ти, і візьмеш царство його”. Отож, не чи ангел водив Олександра, не чи язичники перемогли й всі еллини кумиро-служителі? Так і ці язичники попущени на нас по гріхах нашим. Так буде ведено, що в християн не один ангел, але стільки, скільки їх хрестилися, а вуж тим більше у всякого благовірного князя є ангел; але не можуть вони противитися Божию велінню, але молять Бога прилежно за християнських людей. Так воно й було: молитвами святої Богородиці й святих ангелів змилостивився Бог і послав ангелів у допомогу російським князям проти язичників. Як сказав Бог Мойсею: “Це ангел мій буде передувати тобі”. Як сказали ми вище, знаменье це було лютого в 11-й день закінчуватися цього вісімнадцятого року

У рік 6619 (1111). Вклав Бог Володимирові думка в серце спонукати брата його Святополка піти на язичників весною. Святополк же повідав дружині своєї мовлення Володимира. Дружина ж сказала: “Не час тепер губити смердів, відірвавши їх від ріллі”. І послав Святополк до Володимира, говорячи: “Нам би випливало з’їхатися й подумати про тім із дружиною”. Посланці ж прийшли до Володимира й передали слова Святополка. І прийшов Володимир, і зібралися на Долобске. І сіли думати в одному наметі Святополк зі своею дружиною, а Володимир зі своею. І після мовчання сказав Володимир: “Брат, ти старше мене, говори перший, як би нам подбати про Російську землю”. І сказав Святополк: “Брат, вуж ти почни”. І сказав Володимир: “Як я можу говорити, а проти мене стане говорити твоя дружина й моя, що він хоче погубити смердів і ріллю смердів. Але то мені дивно, брат, що смердів жалуєте і їхніх коней, а не подумаєте про те, що от навесні почне смерд цей орати на коні тої, а половчин, приїхавши, ударить смерда стрілою й забере коня ту й дружину його, і гумно його підпалить. Про це-те чому не подумаєте?”. И сказала вся дружина: “Впрямь, воістину так воно і є”. І сказав Святополк: “Тепер, брат, я готовий (іти на половців) з тобою”. І послали до Давида Святославичу, велячи йому виступати з ними. І піднялися зі своїх місць Володимир і Святополк і попрощалися, і пішли на половців Святополк із сином своїм Ярославом, і Володимир із синами, і Давид із сином. І пішли, поклавши надію на Бога й на пречисту Матерь його, і на святих ангелів його. І виступили в похід у другу неділю Великого поста, а в п’ятницю були на Суле. У суботу вони досягли Хоролу, і отут сани покидали. А в та неділя пішли, коли хрест цілують. Прийшли на Псел, і звідти перейшли й стали на Голте. Отут почекали воїнів, і звідти рушили на Ворсклу й там на інший день, у середовище, хрест цілували, і поклали всю надію свою на хрест, проливаючи рясні сльози. І звідти пройшли через багато рік у шостий тиждень поста. І пройшли до Дону у вівторок. І одяглися в броню, і побудували полки, і пішли до міста Шаруканю. І князь Володимир, едучи перед військом, наказав попам співати тропари, і кондаки хреста чесного, і канон святої Богородиці. І поїхали вони до міста ввечері, і в неділю вийшли городяни з міста до князів росіянином з уклоном, і винесли риби й вино. І переспали там ніч. І на інший день, у середовище, пішли до Сугрову й підпалили його, а в четвер пішли на Дон; у п’ятницю же, на інший день, 24 березня зібралися половці, побудували полки свої й пішли в бій. Князі ж наші поклали надію свою на Бога й сказали: “Тут нам смерть, так станемо твердо”. І прощалися один з одним і, звернувши очі до неба, призивали Бога вишнего. І коли зійшлися обидві сторони й була битва жорстока. Бог вишний звернув погляд свій на іноплемінників із гнівом, і стали вони падати перед християнами. І так переможені були іноплемінники, і впало безліч ворогів, наших супостатів, перед російськими князями й воїнами на потоці Дегея. І допоміг Бог російським князям. І віддали вони хвалу Богові в той день. І ранком, у суботу, святкували Лазарево неділя, Благовещенья день, і, віддавши хвалу Богові, проводили суботу, і неділі дочекалися. У понеділок же жагучого тижня знову іноплемінники зібрали багато чого безліч полків своїх і виступили, точно великий ліс, тисячами тисяч. І обклали полки росіяни. І послав Господь Бог ангела в допомогу російським князям. І рушили половецькі полки й полки росіяни, і поборолися полк із полком, і, точно грім, пролунав тріск рядів, що поборолися. І битва люта зав’язалася між ними, і падали люди по обидва боки. І стали наступати Володимир з полками своїми й Давид, і, бачачи це, звернулися половці у втечу. І падали половці перед полком Владимировим, убива_ невидимо ангелом, що бачили багато з людей, і голови летіли на землю, відрубува_ невидимо. І побили їх у понеділок жагучий місяця березня 27. Побито було іноплемінників багато чого безліч на ріці Салнице. І врятував Бог людей своїх, Святополк же, і Володимир, і Давид прославили Бога, що дав їм перемогу таку над язичниками, і взяли полона багато, і худоби, і коней, і овець, і бранців багато захопили руками. І запитали бранців, говорячи: “Як це вас така сила й така безліч не могли пручатися й так швидко кинулися навтіки?”. Вони ж відповідали, говорячи: “Як можемо ми битися з вами, коли якісь інші їздили над вами в повітрі із блискучою й страшною зброєю й допомагали вам?”. Це тільки й можуть бути ангели, послані від Бога допомагати християнам. Це адже ангел вклав у серце Володимирові Мономаху думка підняти братії свою, російсь
ких князів, на іноплемінників. Це адже, як ми сказали вище, бачення бачили в Печерськом монастирі, начебто стояв стовп вогненний над трапезницей, потім перейшов на церкву й звідти до Городця, а там був Володимир у Радосини. Отоді-те й вклав ангел Володимирові намір іти в похід, і Володимир почав спонукувати князів, як уже говорили

Pages: 1 2 3 4