3. Виразне читання дитячих казок (розвиток інтонації). Потрібно починати з чіткої дикції та повільного темпу. Зміна персонажів повинна супроводжуватися різною тональністю та звуковисотністю голосу, тембру.

4. Запис на відеокамеру уроку. Цей метод дає можливість не лише почути, а й побачити жестикуляцію. Під час запису необхідно вести себе максимально розкуто та природно, оскільки в іншому випадку цей метод не буде корисним.

5. Метод критики. Бажано запрошувати на заняття інших диригентів, фахівців – логопедів.

Отже, підсумовуючи вищевикладене, необхідно зазначити, що роль культури мовлення диригента дитячого хору є надзвичайно важливою у навчально-виховному процесі. Диригент повинен не лише досконало володіти мовленнєвим етикетом, а й постійно вдосконалювати його складові.

Наталія Пиж’янова

Артистка

Уманського міського камерного хору,

Студентка Одеської державної музичної

Академії ім. А. В. Неждaнової

Pages: 1 2