Роман Гончарова “Обломів”, опублікований в 1859 році в журналі “Вітчизняні записки”, за своїм духом був антикріпосницьким. Написаний напередодні реформи 1861 року, він показав всю згубність впливу кріпосного права на російську дійсність. Відмінною рисою роману з’явилося те, що автор зумів розглянути настільки актуальну проблему того часу на прикладі приватних доль, не спростивши при цьому розуміння проблем часу. У своєму романі Гончарів хотів протиставити дві культури: російську й західну, тому невипадковим з’явилося те, що весь добуток будується на прийомі антитези (протилежність, протиставлення). Велика увага письменник приділяє номінації персонажів, що багато в чому відображає їхня сутність, а отже, також має своїм завданням протиставлення. Прізвище Штольца коротке й динамічна; прізвище Іллі Ілліча походить від слова “обло” коло, що говорить про цілісність і відсутність усього різкого, дисгармонійного в цього персонажа

Контраст присутній і в образах самих героїв: Обломова й Штольца, які символізують різні початки. Розділяючи погляди слов’янофілів, Гончарів втілив в Обломове протест проти західництва, що, на його думку, убивало поезію життя, єднання із природою, вірність російським традиціям. Протилежність цих героїв заявлена вже в їхніх портретних характеристиках. Практичний і цілеспрямований Штольц “весь складений з костей, мускулів і нервів”. Він сухорлявий, у ньому ні “ні ознаки жирної округлості; колір особи рівний, смуглястий і ніякий рум’янець”.

Ока його, “хоча небагато зеленуваті, але виразні”. Зовнішність Штольца відображає постійний пошук розуму, життєлюбство, прагнення до дії; він втілює саму ідею. Обломів же людин “середнього росту, приємної зовнішності, з темно-сірими очами, але з відсутністю всякої певної ідеї, усякої зосередженості в рисах особи”. Портретний опис цього героя свідчить про його характер, цілях і спосіб життя. Про колір особи Іллі Ілліча автор говорить, що він був “ні рум’яний, ні смаглявий, ні позитивно блідий, а байдужний”.

Цим підкреслюється апатичність і байдужість Обломова до зовнішнього стосовно нього подіям. Характери героїв розкриваються й у манері поводження. Якщо руху Обломова “стримувалися… м’якістю й не лишенною свого роду лінню”, то в Андрія Івановича не було зайвих рухів: “Якщо він сидів, то сидів спокійно, якщо ж діяв, то вживав стільки міміки, скільки потрібно”.

Бояться герої зовсім різних речей: Штольц “уяви, цього лукавого супутника”, Обломів хвилювань, що порушують звичний уклад життя: “Вся тривога дозволялося подихом і завмирала в апатії або в дрімоті”. Андрій Іванович Штольц, що уникає порожньої мрійності й бездіяльності, чітко бачив мету свого існування й тому “ішов так ішов прямо по вибраній дорозі”. “Простій, тобто прямій, справжній погляд на життя от що було його постоянною задачею”.

Для Іллі Ілліча таке розуміння життя було неприйнятним: “Життя в його очах розділялася на дві половини: одна складалася із праці й нудьги це в нього були синоніми; інша зі спокою й особистих веселощів”. Так Гончарів показує Обломова як ідеолога спокою: він пливе за течією, а його друг твердо йде до наміченої мети. Праця для Обломова був якимсь зобов’язанням, що накладається понад, власної ж ініціативи до дії він ніколи не проявляв

Учився він знехотя, “серйозне читання стомлювало його”. Мати пророкувала йому велике майбутнє, але “усього цього хотілося б їм досягти як-небудь подешевше”, без зайвих фізичних і розумових зусиль. У результаті Обломів нічого вартого не домігся. Штольц же з раннього років займався з батьком географією, вивчав літературу. По закінченні університету батько послав його в Петербург. Як і мати Іллі Ілліча, Іван Богданович бачив за сином майбутнє: “Утворений ти добре; перед тобою все кар’єри відкриті: можеш служити, торгувати, хоч складати, не знаю, що ти обереш”.

И Андрій Іванович “служив”, вийшов у відставку, зайнявся своїми справами й справді нажив будинок і гроші. Гончарів невипадково зіставив передісторії героїв: він акцентував увагу на тім, що лежало в основі успіху одного й невдачі іншого, - це було виховання. Обломів ріс як “ щоплекається… екзотична квітка в теплиці”, був оточений безліччю слуг. “ чиЗахоче чого-небудь Ілля Ілліч, йому варто тільки мигнути вуж троє-четверо слуг кидаються виконувати його бажання”.

Будь-який прояв активності придушувалося; середовище вбивала в ньому всі начала самостійності, і це відбувалося скрізь, де б Обломів не перебував. “Усе почалося з невміння надягати панчохи, а скінчилося невмінням жити”. Так, показавши дитинство головного героя, Гончарів розкрив суть усього кріпосного укладу, що калічить життя дворянського класу. Образ Обломова був узагальненням, він являв собою літературний тип, систему пороків дворянського суспільства, властиву дореформеної Росії. Виховання Штольца радикально відрізнялося від виховання Обломова.

Іван Богданович направив розвиток сина у вірному напрямку. Штольц ріс у родині, де заохочувалися активність і самостійність. Невипадково, бажаючи протиставити Штольца Обломову, письменник з’єднує в цьому герої два початки: азіатське й західне. Батько його, німець, персоніфікує прагматизм і практичність, характерні для народів Заходу; мати ж російська, що втілює високу духовність і моральність

За задумом Гончарова, Штольц повинен бути ідеалом людини, у якому гармонійно сполучаються два джерела. Однак цей персонаж з’явився художньою невдачею письменника, оскільки західний початок у ньому переважає. Але герої не тільки протиставляються, вони часто зіставляються в їхньому відношенні до любові, наприклад.

Як Обломів, так і Штольц уникають щиросердечних потрясінь, але Ілля Ілліч побоюється їхньої стихійності, а для Андрія Івановича “сфера серцевих відправлень була ще copyright