НАБЛИЖЕННЯ ГРОЗИ. Гроза наступала зі сходу. Все частіше й частіше над потемнілими полями проносилися гуркоти грому. Обтяжені вологою хмари обійняли весь степ, опустилися низько й рухалися неквапливо, точно роздумуючи, як би їм зручніше лягти на суху й ще гарячу землю.

Вітер затих, наступив спокій, що предвится близькість дощу… І молоді, лапчасті соняшники, і соковита лобода, що стояла біля дороги, і лопухи, і татарники, що підняли свого червоного голови, - усе насторожилося й підставило хмарам свої листи.

Зачувши захід дощу, замовкли птаха, і вес живе забилося або в нори, або в густу траву. Єдиний жайворонок ще свердлив небо й наспівував щось своє, веселе, як би сперечаючись із грозою, але гуркоти грому оглушили й гордого співака, і він упав на землю й забився під лопушину, Сіра пташка, нахохлившись, закрила очі й не те спала, не те в сумній тузі слухала грозові розкати.

Завдання:

• Опишіть наближення грози
• Розповідайте, як поводяться птаха, зачувши захід дощу
• Знайдіть у тексті прикметники й поясните їх написання