Добро й зло… Поняття вічні й нероздільні. І поки жива людина, вони будуть боротися один з одним. Добро буде «відкриватися» людині, висвітлюючи йому шлях до істини. Не завжди носіями добра й зла бувають різні люди, особливої трагічності досягає ця боротьба, коли вона відбувається в душі однієї людини. Роман М. А. Булгакова «Майстер і Маргарита» присвячений боротьбі добра й зла. Автор в одній книзі описує події 20-х років XX століття й події біблійних часів

Дії, що відбуваються в різний час, об’єднані однією ідеєю - пошуками істини й боротьбою за неї. Перенесемося в далекий Ершалаим, у палац прокуратора Іудеї Понтія Пілата. «У білому плащі із кривавою підбивкою» з’являється він перед людиною років двадцяти семи, у якого «руки зв’язані за спиною, під лівим оком синець, у куті рота - садно із запеченою кров’ю ». Людина цей - кликали його Иешуа - обвинувачується в підбурюванні до руйнування ершала-имского храму. Арештант хотів було виправдатися: «Добра людина! Повір мені…» Але його «навчили» дотримувати етикету: «Крысобой вийняв бич і…ударив арештованого по плечах…

зв’язаний миттєво звалився додолу, начебто йому підрубали ноги, захлинувся повітрям, фарба втекла з його особи, і ока обессмыслились…» Важко не погодитися з тим визначенням, яке дав собі прокуратор: «люте чудовисько». По-нтий Пілат живе за своїми законами: він знає, що мир розділений на пануючим і подчиняющихся їм, що формула «раб підкоряється панові» непорушна, виходить, він пан всіх і вся. І раптом з’являється людина, що думає інакше: «…

звалиться храм старої віри й створиться новий храм істини». Більше того, цей «бурлака» сміє пропонувати: «Мені прийшли в голову деякі нові думки, і я охоче поділився б ними з тобою, тим більше що ти робиш враження дуже розумної людини». Він не боїться заперечувати путтю-, ратору й робить це настільки мистецьки, що Понтій Пілат приходить на якийсь час у замішання. В Иешуа своя життєва філософія: «…злих людей немає на світі, є люди нещасливі».

Арештант здався цікавий. У його невинності прокуратор переконався відразу. Звичайно, він чудакуватий і наївний, його мовлення трохи крамольні, але зате «бурлака» має чудесну властивість знімати головний біль, що так мучить прокуратора! І в Понтія Пілата вже зложився план дії: він оголосить Иешуа божевільним і вистеле на острів у Середземнім морі, туди, де перебуває його резиденція

Але це виявилося неможливим. Іуда з Кариафа представив такі відомості про «безумця», що намісник кесаря не мав права копіювання заборонене © 2005 не стратити його. Прокуратор хотів і навіть спробував урятувати новоявленого «пророка», але той рішуче не хотів відмовлятися від своєї «істини»: «У числі іншого я говорив, що всяка влада є насильством над людьми й що настане час, коли не буде влади ні кесарів, ні якої-небудь іншої влади. Людина перейде в царство істини й справедливості, де взагалі не буде потрібна ніяка влада». Всесильний прокуратор у владі страху втрачає залишки гордого достоїнства: «Ти думаєш, нещасний, що римський, прокуратор відпустить людину, що говорила те, що говорив ти? Або ти думаєш, що я готовий зайняти твоє місце?

Я твоїх думок не розділяю!» Виявляється ганебна малодушність розумного й майже всесильного правителя: через острах доносу, остраху погубити власну кар’єру Пілат іде проти своїх переконань, голосу людяності й совісті. І Понтій Пілат кричить так, щоб чули все: «Злочинець! Злочинець!

Злочинець!» Иешуа страчений. Чому ж мучається прокуратор?

Чому йому сниться сон, начебто він не послав на страту бродячого філософа й цілителя, начебто вони йдуть разом по місячній доріжці й мирно розмовляють, і він, «жорстокий прокуратор Іудеї, від радості плакав і сміявся в сні?» Могутність Понтія Пілата виявилося мнимим. Він боягуз, вірний пес кесаря. Совість мучить його. Йому ніколи не буде спокою - він розуміє, що прав Иешуа.

В Иешуа залишився учень і послідовник - Левий Матвій. Він продовжить справу свого Вчителя. У євангельській легенді закладені вічні істини, які, будучи забутими, неодмінно нагадають про себе моральною деградацією суспільства

Але як зв’язані ершалаимские глави з основним змістом роману? Велика кількість як явних, так і найтонших паралелей зв’язують зображення Ершалаима двадцятих років I століття й Москви двадцятих років XX століття. Герої й часи, у них описані, начебто різні, а суть одна. Ворожнеча, недовіра до людей інакомислячим, заздрість царює й у світі, що оточує Майстра. Їх оголює Воланд.

Воланд - це художньо переосмислений автором образ Сатани. Сатана і його помічники творять зло. Їх ціль - оголювати сутність явищ, высвечивать, підсилювати, виставляти на загальний огляд негативні явища в людському суспільстві. Фокуси у вар’єте, витівки з порожнім костюмом, що підписує паперу, таємниче перетворення радянських грошей у долари й інше чортовиння - це оголення схованих пороків людини

Стає зрозумілим зміст фокусів у вар’єте. Тут відбувається випробування москвичів на жадібність і милосердя. Наприкінці подання Воланд доходить висновку: «Ну що ж… вони - люди як люди. Люблять гроші, із чого б ті не були зроблені - із чи шкіри, із чи паперу, із бронзи або золота

Ну легковажні… ну, що ж… і милосердя іноді стукається в їхні серця… звичайні люди… загалом, нагадують колишніх…

квартирне питання тільки зіпсувало їх…» Вічне прагнення людей до добра неодолимо. Пройшло двадцять століть, а уособлення добра й любові - Ісус Христос - живий у душах людей. Майстер, головний герой роману М. Булгакова, створює роман про Христю й Пілата. Христос для нього - це мисляча й страждаюча особистість, що затверджує достоїнство безкорисливого служіння людям, що несуть неминущі цінності в мир. Дуже цікава історія Майстра й Маргарити. Майстром рухає спрага пізнання

Він намагається проникнути в глибину століть, щоб розібратися у вічному. Як і Фаустові, пізнання йому дає Сатана. Явно проглядається паралель між Майстром і Иешуа. У Майстру присутній божество, його займають вічні проблеми. Не зрячи його ім’я пишеться з великої букви, а доля трагична, як і в Иешуа.

Майстер - це збірний образ людини, що прагне пізнати вічні закони моральності. Маргарита в романі є носителькою величезної, поетичної й натхненної любові, що автор назвав «вічної». І чим більше непривабливим, «нудним, кривим» з’являється перед нами провулок, де ця любов виникає, тим більше незвичайним виявляється це почуття, що спалахнуло «блискавкою». Маргарита бореться за Майстра

Відвідуючи Великий бал повні, Маргарита за допомогою Воланда повертає Майстра. Разом з ним під розкати грози, що очищає, вона переходить у Кожне покоління людей вирішує для себе моральні проблеми. Одні іноді «прозрівають», заглядають «усередину» себе

«Не обманюй-те хоч сам себе. Ніколи слава не прийде до тому, хто складає дурні вірші…» - безжалісно судить себе Рюхин.

Іншим не дано «прозріти». Для Берліоза, глави Массолита, така можливість уже не представиться, він загинув страшною, безглуздою смертю. Пройшовши через страждання, очищається й піднімається на більше високий моральний щабель поет Іван Бездомний. Пішовши від нас, Майстер залишив нам свій роман як нагадування про те, що наші моральні проблеми вирішувати нам самим