Ігор був першим з відомих по ім’ю конунгів, що не покинули свої слов’янські володіння. Причина була та, що він був убитий своїми данниками. Ігорю успадковував Святослав ( 945-972). Але навіть він не усвідомлював себе київським князем по перевазі.

Святослав придбав популярність як князь-воїн. Перші походи він почав проти Хазарського каганату. ДО X в. хазари втратили владу над Подніпров’ям, і їхнім головним форпостом на західних границях стало місто Саркел (Біла Вежа) у нижньому плині Дону. Каганат зберіг владу над землями вятичей у басейні Оки й Волги. Суперечка через те, кому збирати данина з вятичей, став причиною зіткнення Київської Русі з Хазарией.

В 964 р. Святослав зібрав дружину й, як оповідає літописець, рушив на Оку й Волгу. Там він "наліз" на вятичей. На питання: "Кому данину даєте?" - вятичи відповідали - "хазарам". Плем’я вятичей було численним і войовничим. Лісу надійно вкривали їх від норманнських річкових флотилій. Зібравшись воювати з хазарами, київський князь не став уплутуватися у війну з вятичами. Перезимувавши в Подніпров’я, київський князь наступним летом рушив на Хазарию. Думають, що в ході двох кампаній ( 965-969) війська Святослава розгромили головні міста хазар - Саркел, Итиль і Семендер - і знищили Хазарський каганат (В. Т. Пашуто).

Історія хазарської війни одержала відбиття в російських і арабських джерелах. Київські літописи повідомляють, що в 965 р. Святослав із дружиною відправився на Дон до Саркелу, розгромив військо кагана й захопив міцність, після чого повернув на південь, переміг яссов (осетин) і касогов (черкессов) і з Північного Кавказу пішов у Київ.

Вторгнення Святослава не могло бути безпосередньою причиною катастрофи Хазарии. Київський князь обмежився тим, що розорив західну окраїну Хазарии.

Коштовним доповненням до російських джерел служать східні твори. У Записьках арабського географа Ибн Хаукаля наведені відомості про напад русов на хазарські міста в Поволжя. Повідомлення має особливу цінність через те, що в момент нападу в 968-969 гг. Ибн Хаукаль перебував неподалік від хазарських границь на південному узбережжі Каспійського моря. За словами арабського письменника, русяві розорив місто Булгар на Волзі. Звідси треба, що норманни прийшли в Хазарию не з боку Дону, а із Середньої Волги. Волзький торговельний шлях зі Ськандинавії на Каспійське море був давно освоєний і норманнами. Очевидно, випливаючи цим шляхом, русяві спустилися в низов’я Волги й захопили столицю Хазарии Итиль. Потім їхня флотилія вийшла на Каспій і там русяві розорили стару столицю Хазарии Семендер.

Київські літописи не повідомляють ні слова про похід військ Святослава на Волгу й Каспійське море, арабський географ не згадує про похід русов на Дон. Очевидно, мова йшла про різні й різночасні походи, у яких брали участь різні сили. Думка, начебто всіма діями русов на великому просторі від Дунаю до Закавказзя керували з єдиного центра - Києва, не відповідає дійсності. В 968-969 гг. Святослав вів важку війну з Болгарським царством на Дунаї, потім звільняв Київ від печенігів, після чого знову повернувся на Балкани. Ні він, ні його військо не мали можливості брати участь у хазарському поході. Розгром Хазарии, описаний Ибн Хаукалем, міг бути здійснений лише дуже великими силами. Ці сили (при тім, що Київ не прийняв участі в поході) могли бути зібрані лише в Ськандинавії. В X в. безліч норманнських загонів і армій діяли в Східній і Західній Європі й інкубатором їх залишалися в основному Ськандинавія й Данія.

Святослав повернувся з Хазарии з великим видобутком. Його похід на Дон виявив військову слабість каганату. Все це підштовхнуло ськандинавських вікінгів до великого вторгнення в межі Східної Європи.

Очевидно, русяві знайшли союзників серед сусідів Хазарии. Записьки Ибн Хаукаля допомагають зрозуміти обставини, що дозволили ськандинавським русам здобути рішучу перемогу над Хазарией. Під 969 р. арабський географ записав, що печеніги є союзниками й "вістрям" русов. Очевидно, він мав на увазі печенежськие племена, що кочували в границь Хазарии. Якщо визнати достовірним звістку Ибн Хаукаля, це значить, що підтримка орди допомогла русам домогтися цієї перемоги у війні з хазарами.

Протягом 3-4 років Хазария піддалася двом спустошливим навалам русов. Витримати такого удару вона не змогла. Катастрофа царства почалося з повної зміни його правлячої еліти. До влади прийшли прихильники ісламу. Хазарський каганат проіснував ще кілька десятиліть, а потім зник з особи землі. Разом з ним розпалася політична система, на периферії якої в IX-X вв. виникло норманнськое Київське князівство.

Поки Хазария зберігала міць сили норманнов були зв’язані. Розгром каганату визволив ці сили, і вони негайно обрушилися на Візантію. Віддаленим наслідком катастрофи Хазарського царства було посилення натиську кочівників, що рвалися через низов’я Волги в Східну Європу.

Хазарська еліта, як думають, проводила своєкорисливу політику, що принесла багато нещасть сусіднім народам і самим хазарам, через що Хазарський каганат перетворився в химеру (Л. Н. Гумилев). Факти спростовують таку оцінку. Протягом декількох століть каганат служив свого роду бар’єром, що утрудняв проникнення кочових орд із Азії в Європу. Теснившие хазар орди мали величезну чисельну перевагу, але Хазария протистояла їм за допомогою порівняно невеликої армії й добре налагодженої дипломатичної служби. Хазари витримали тривалу війну з Арабським халіфатом. Араби здобули перемогу, але відвоювати Північний Кавказ у Хазарии вони так і не змогли. Прекрасні мореплавці - норманни були грозою для приморських міст. Але їхньої флотилії не могли вести війну зі степовими кочівниками. Порівняно легко пройшовши через фінські й слов’янські землі, вони надовго затрималися в границь Хазарии. Каганат уник затяжний війни з русами, відкривши перед ними шлях у Каспійське море. Торговельні експедиції русов чергувалися з військовими набігами, що відповідали цілям хазарської дипломатії.

Долі Русі, Хазарии й Візантії були тісно зв’язані між собою. Русяві пам’ятали про поразку Ігоря в стін Константинополя й не ризикували затівати нову війну з могутньою імперією. Однак греки самі втягли Русь у балканський конфлікт.

Pages: 1 2 3 4 5