Мріяти - це не значить житынцок-ны подвиги, подвиги! М. Горький На рубежі XIX-XX століть ім’я М. Горького не тільки в нашій країні, але й за рубежем вимовлялося в одному ряді із Чеховим, Толстим, Короленко. Я думаю, що це відбувалося тому, що, як і інші визнані класики, Горький намагається у своїх добутках знайти відповідь на вічні питання людства: про сенс життя, про можливість її зміни людиною, про призначення людини. І разом з ним погляд читачів, критиків, інших письменників звертався до філолофсько-етичних проблем, відбитим у ранніх творах Горького: “Макар Чудра”, “Баба Изергиль”, “Пісня про Сокола”, “Пісня про Буревісника”. Герої твір саллсоч.

ру © 2005 цих оповідань шукають, активно діють, прагнучи до волі й незалежності. Вони постійно перевіряють ще раз загальні правила буття - заново примірять їх на себе: чи підходить? не тисне? не стискує рухів у вільному польоті? Тому Лойко Зобар в оповіданні “Макар Чудра” заявляє: “Я вільна людина й буду жити так, як я хочу”. Однак чи завжди надмірна гордість, зречення від традицій людства, його минулого, небажання жити поруч із людьми за їхніми законами приносить людині щастя?

Не завжди, відповідає Горький, повідавши легенду про Ларре в оповіданні “Баба Изергиль”. Людина, не здатний бачити нічого навколо, крім себе, що добровільно прирікає себе на самітність - теж лише для одного себе, одночасно із цим приречений на мучення, оскільки в його житті немає мети, нема рації. “Йому немає життя, і смерть не посміхається йому”. Люди залишили за Ларрой право вибору, давши йому можливість жити так, як він хоче, вчинивши тяжкий злочин, - і це стало для нього карою, тому що немає щастя людині, позбавленому спілкування, теплоти, підтримки, дружнього ради. Герой іншої легенди із цього ж оповідання - Даний-До - піднімається над своїми одноплемінниками, мріючи розбудити їхнього серця, душі, думки

Так, у реальному світі буває й так, коли не право більшість, складена з жалюгідних, боягузливих, неосвічених створень, у яких люди можуть перетворити себе самі згодом. Однак Данко бачить, що ці люди, позбавлені світла, злісні й бездушні, виявилися в безвихідному положенні: відрізаними від сонця, відкинутими ворогами в болото, так ще злі сили стримують їхнє просвітління. І герой, закоханий у минуле цих людей і сподівається на їхнє щасливе майбутнє, у безкорисливому пориві розриває свої груди й виймає палаюче серце, піднімаючи його високо над головою, щоб освітити шлях заблудшим.

Зробивши подвиг, Данко врятував людей, але вони навіть не помітили його смерті, його відсутності, оскільки зробили лише перші кроки по дорозі, що веде до звільнення. Тільки один “обережного чоловік” побачив поруч із мертвим Данко його сміливе й горде серце й, “боячись чогось”, наступив на нього ногою… Як не схожі один на одного Ларра й Данко: син орла й людський син, самозакоханий гордій і герой, що жертвує собою, що відвернувся від кращих представників людського роду й отдавший своє життя за майбутнє щастя жалюгідних і невартих створень, що йменують себе людьми… В “Пісні про Сокола” і “Пісні про Буревісника” ми захоплюємося сміливими, незалежними, волелюбними птахами, чиї серця вимагають бури й подвигу, що не бажають упокоритися із приземленим існуванням заради їжі й безпеки

У своїх романтичних творах Горький активно призиває людей до боротьби за своє майбутнє. Він “прагне підсилити волю людини до життя, збудити в ньому заколот проти дійсності, проти всякого гніта в ній”. Саме в цьому мені бачиться основна цінність і значення ранніх романтичних добутків М. Горького