У цьому випадку можна аналізувати лише матеріал, композицію й мову даної книги. Книга 3. Косидовского має велике значення не тільки для розкриття культурної спадщини древніх народів, але й для антирелігійного виховання молоді. Цю другу її сторону підкреслює А. Осипов у післямові до радянського видання. Він пише: «Автор поставив перед собою більше й складне завдання: позбавити Біблію ореола богоданности, піддавши її текст скрупульозному історичному аналізу й довівши, таким чином, що Біблія - це не більш як конгломерат найдавніших народних переказів і легенд, зібраних і перероблених у релігійному дусі давньоєврейськими теологами.

Автор показує, що в біблійних сказаннях можна знайти всі що завгодно, аж до моментів історичної правди, тільки не прояв надприродної, божественної сутності». Для того щоб підтвердити свою точку зору, автор обирає своєрідну композицію книги: він ділить її на дві частини, кожна глава містить спочатку виклад змісту міфу, а потім приводяться результати наукових досліджень, головним чином результати археологічних розкопок, і висновки, які зробила на цій підставі історична наука. Так розвінчується легенда про «святість» Біблії.

З огляду на велике культурне значення книги 3. Косидовского, у Росії її випустили другим виданням. Серед пам’ятників першого тисячоріччя до нашої ери значне місце в читанні дітей займають давньогрецькі міфи. Численні цикли сказань про титанів, богів і героїв, що відбивають подання древніх про світ, розкривають перед нами трудове життя народу з його подвигами, завоюваннями, мріями про щастя, з моральним кодексом стародавніх греків.

Писемні пам’ятки, у яких використовувалися мотиви давньогрецьких міфів, дійшли до нас із VII століття до нашої ери. Це поеми Гомера «Илиада» і «Одиссея» (цикл міфів про Троянську війну), у більше пізні століття-у добутках давньогрецьких трагіків - есхила, Софокла, Еврипида. У виданнях для дітей представлено кілька груп міфів: про титанів, богів, героїв. Серед давньогрецьких міфів про титанів особливе місце займає міф про Прометее - друга людей, що подарили людству вогонь, знання й мистецтво ремесел, за що він піддався страшному покаранню. Олімпійські боги повеліли прикувати його до скелі, і щодня орел прилітав клювати його печінку. Відомо, що К. Маркс назвав Прометея «найблагороднішим святим і мучеником у філософському календарі».

З міфами про олімпійських богів читач-дитина знайомиться по багатьом джерелам: по спеціально виданих поемах Гомера, міфам, пересказаним В. Смирновій, Н. Кунем, братами Успенскими й іншим виданням. Поеми Гомера у виданні для дітей поряд зі справжнім пам’ятником містять пересказані міфи троянського циклу, що пояснюють читачеві події, що происшли до початку Троянської війни. Поема «Илиада» дається зі скороченнями, а «Одиссея» перебудовуються композиційно - події розкриваються послідовно, з моменту закінчення Троянської війни й відплиття Одиссея на батьківщину, а не через десять років, як у Гомера.

Для дітей молодшого й середнього віку видаються два цикли міфів: про Аргонавтів і про подвиги Геракла. Це міфи про героїв - напівбогах-напівлюдях. У книзі В. Смирновій «Герої Еллади» викладаються названі міфи. Авторові вдалося переказати легенду про Аргонавтів з багатьма характерними особливостями поезії древніх: так, наприклад, передати замилування мистецтвом людей, які здатні зробити чудо-корабель (докладний опис будівництва корабля «Арго»). У міфі про Аргонавтів створюється дивна атмосфера подвигу багатьох героїв Еллади, що відправилися добувати золоте руно, мужність у подоланні перешкод, що підстерігають мандрівників на шляху в Колхіду, мудрість і відвага героїв, сила мистецтва (змагання Орфея із Сиренами); дружба й товариство сприяють виконанню важкого завдання, що не під силу одному Язону. Удалося авторові передати й пластичність образів, і однолинеиность характерів, властивому античному мистецтву: один хитрий, інший простодушний, третій запальний…

У зв’язку із цим доречно розглянути питання про перекази й переробки для дітей пам’ятників древньої й класичної літератури. Ця проблема вставала перед багатьма письменниками вже в XIX столітті, коли видавалися для дітей романи Д. Дефо й Ч. Диккенса, коли з’явилися в російських перекладах грецькі міфи, пересказані Н. Готорном. Російська революційно-демократична критика в особі В. Г. Бєлінського й Н. Г. Чернишевського неодноразово зверталася до цієї проблеми.