Повітряний Транспорт - єдиний швидкий зв’язок між головними містами Болівії й першорядний засіб повідомлення яким ізольовані населені пункти Oriente пов’язані з іншими регіонами країни. Національна авіалінія - Lloyd Aereo Boliviano (LAB) - була заснована маленькою групою Німецьких бізнесменів в 1925 році, і в другій половині 20-ого сторіччя це грало важливу політичну роль у дослідженні долин і східних границь регіону болівійської території. Газети й інформація швидко поширюються повітряними службами, постійно інформуючи далеко живучих від центра людей про національні справи. LAB здійснює міжнародні маршрути до південноамериканських столиць, а також до інших міст таким, як Сан Пауло, Ріо-де-Жанейро в Бразилії й Manaus (Бразилія) , Panama City, і Майами.

АДМІНІСТРАЦІЯ Й СОЦІАЛЬНІ УМОВИ

Уряд.

Болівія була оголошена незалежної в 1825 році, і її перша конституція прийнята в 1826 році. Незважаючи на перегляди й численні перевороти держава зберегла унітарну систему правління. Незалежно від того - вибране або був уряд або уведений військовою диктатурою, протягом всі історії Болівії воно зберігало владу над країною. За умовами конституції 1947 року, виконавчою владою наділяється президент, що вибирається за допомогою прямого голосування всього населення країни на строк 4 роки. Якщо жоден кандидат не одержує абсолютної більшості голосів, Національний Конгрес повинен вибрати президента із трьох провідних претендентів. Президент не може бути негайно переобраний. Двопалатний законодавчий орган ськладається із Сенату й Палати Депутатів, члени яких вибираються народом на чотирирічний строк. Правоохоронна система очолюється Верховним Судом з 12 членів, які призначаються Конгресом на 10-літній строк. Країна розділена на дев’ять областей, кожна з яких очолюється префектом, призначеним Болівійським президентом. Відділи підрозділені на провінції керовані субпрефектами, а провінції підрозділяються на кантони, керовані корреджидорами. Після Національної Революції 1952 року було уведено загальне виборче право, і все чоловіки й жінки одержали право голосувати вперше в історії Болівії. До цього, голосувати мали право тільки грамотні й забезпечені люди, що сильно обмежувало кількість голосуючих. Політична система країни сильно роздроблена на велику кількість політичних партій від украй правих - консервативних до лівих - радикальних.

Утворення, здоров’я й добробут.

Первинне утворення у віці від шести до 14 років безкоштовно й офіційно обов’язково для всіх, хоча останнє важко здійснити в деяких областях. Вторинне утворення, що триває чотири роки, не обов’язково. Наприкінці 20-ого сторіччя біля чотирьох п’ятих дітей у віці до 14-ти років відвідували школу, і тільки одна чверть дітей після чотирнадцяти років надходять так. В основному утворення перебуває у віданні й забезпеченні держави. Але частки Вузи дозволені. Римсько-католицькі, Протестантські, і Єврейські організації активно займаються первісним і вторинним утворенням. Норми дорослої грамотності ростуть на очах з 1950-их років. В 1960-их роках біля трьох чвертей населення було напівписьменним. Але до 1980-им років ця цифра впала до однієї третини. Вище утворення здійснюється в 8 вищих національних державних університетах (розміщених у столицях кожного департаменту, крім Пандо) . Є також технічні університети й Римсько-католицький університет. Найбільший університет це університет САН АНДРЕ, розміщений в La Paz. Університетська бібліотека й національна бібліотека конгресу має чудові колекції.

Медичне обслуговування.

Є три види медичного обслуговування - державним, здійснюваним Міністерством Суспільного Здоров’я й Соціальної Безпеки, потім система Соціальної Безпеки, що обслуговує тільки своїх членів, і частки клініки. В основному, медичне обслуговування й лікарні в містах перебувають на досить гарному рівні. Однак, це по іншому в сільських місцевостях, де не вистачає докторів і медсестер. Виїзні працівники охорони здоров’я забезпечують первинну турботу про здоров’я й дають консультації по гігієні й харчуванню в колонізованих зонах. Однак деякі головні проблеми залишаються. Заразні хвороби типу малярії й ГУБКА усе ще переважають в Oriente, і захворювання дихальних шляхів усе ще широко поширені. Погане харчування залишається проблемою в деяких областях.

КУЛЬТУРНЕ ЖИТТЯ

Культурні традиції.

Болівійська культура ськладається із суміші Індійської культури з культурою Середземномор’я принесеної іспанцями. У дні релігійних свят, наприклад, ще практикуються язичеські доколумбовськие обряди. Індіанці виражають свої почуття танцями й піснями, у яких сочитаются дві культури. Під час свят символічні вбрання індіанців представляють інтерпретацію Європейських образів. Танець palla-palla або loco palla-palla - карикатури європейських загарбників, танець waka tokoris бій, що пародіює, биків, і morenada висмеивающий білих людей, які ведуть імпорт африканських рабів. Звичайно ці танці супроводжують індійські музичні документи. У самій музиці, суміш культур також очевидна, оськільки багато мелодій засновані на іспанських танцях. Найчастіше використовуються інструменти типу sicu або zampona (сопілка) і kena, tarka і pinkilla (вертикальні флейти) . Використовуються духові інструменти різного розміру, включаючи шкіряні барабани, бронзові гонги, і мідні дзвіночки. Костюми, що багато вишитие й різнобарвні, імітують убрання доколумбовських індіанців або одяг іспанців 16-ого сторіччя. Іспанський вплив Іспанії ясно видно на прикладі charango, струнного інструмента специфічного для Болівії. У нього п’ять подвійних струн і форма, схожа на гітару, хоча багато менше. Його корпус зроблений з панцира броненосця.

Традиційний одяг Щоденний одяг індійських жінок з високогірного району. залишається традиційної й у міські й у сільських областях: широкі вільні спідниці (polleras) і квітчасті шалі. Останні звичайно заповнюють товарами для продажу, а також новими покупками, додатковим одягом. Туди ж кладуть дитини й все тщательно прив’язують до спини, залишаючи обидві руки вільними. Капелюха завжди доповнюють костюм, їхньої форми різних в областях Болівії.

Починаючи з 1940-их років, індійська культура розцвіла. Колись, індіанці намагалися наслідувати європейців, як у звичаях, так і в одязі. Але на початку 1970-их років, індійські цінності були відновлені; індійська музика піднялася на більше високий рівень, художники відмовилися від наслідування європейських європейським стилям і деякі риси індійської культури знову з’явилися в загальному стилі життя. Академія Мови АЙМАРА в La Paz займається проблемами збереження чистоти мови АЙМАРА.

Мистецтва.

Національна Академія Образотворчих Мистецтв в La Paz пропонує курси музики, живопису, ськульптури, і кераміки. Тут є дві галереї живопису й постійні колекції в Національному Музеї Мистецтва й Національному Музеї Археології (Museo Tiahuanaco) . Коштовності зі срібла й золота, у доколумбовськом стилі художнього оформлення були зроблені в колоніальні часи. Місцеві ринки пропонують достаток барвистих ручних виробів і чудесне дерев’яне різьблення.

У місті Potosi значний Королівський Монетний Двір (Casa Real de Moneda) , заснований в 16-ом сторіччі й перебудований в 18-ом сторіччі, був відновлений, і більші зали використовуються для постійної колекції прекрасного колоніального живопису. Різні старі храми також були відновлені. В La Paz є Національний Симфонічний Оркестр, і при Університеті San Andres хоровий колектив спеціалізується на індійській музиці.

ВІДПОЧИНОК.

Періодично проводяться народні фестивалі, найважливіший з яких проходить в Oruro протягом карнавальних свят. Тут змагаються багато індійських музичних і танцювальних груп, забезпечуючи чудове видовище костюмів і декорацій. Футбол (soccer) це національний спорт і болівійська національна команда змагається в міжнародних матчах. Велика кількість інших спортивних видовищ, характерних для Заходу можна побачити в більших містах. Тут відбуваються бої биків.

Преса й радіомовлення й телебачення.

Pages: 1 2 3 4 5 6