РОЛЬ ВНЕСЦЕНИЧЕСКИХ ПЕРСОНАЖІВ У КОМЕДІЇ “ГОРІ ВІД РОЗУМУ” “Горі від розуму” це один із самих злободенних добутків у російській літературі, це блискучий приклад тісного зв’язку літератури із громадським життям. Проблеми, поставлені в комедії, продовжують хвилювати російську суспільну думку й літературу й зараз, через сторіччя. У комедії ясно відчувається зміна історичних епох. У висловленнях різних персонажів комедії виникає реалістичний образ старої Москви, що йде до Єкатерининських часів, вдачі панського суспільства й вічний конфлікт двох поколінь

Конфлікт комедії поглиблюють внесценические персонажі. Їх у комедії досить багато, завдяки цьому тлу розширюється полотно життя столичного дворянства. Всі внесценические персонажі можна умовно розділити на дві більші групи: табір Фамусова й табір Чацкого. Більша частина їх примикає до фамусовскому кола

Особливо запам’ятовується дядюшка Фамусова. Максим Петрович це яскравий приклад служіння цариці, що робив кар’єру, не гидуючи догідництвом і власним приниженням перед всесильною Катериною. Фамусов, захоплено малюючи його стрімкий зліт наверх, повчально говорить: “Упав він боляче встав здорово. Зате, бувало, у віст хто частіше запрошений?

Хто чує при дворі привітне слово?” Фамусов забуває про іншому: час “дурнів” проходить. Чацкий уважає Фамусова недалеким, його ідеали викликають у ньому тільки гнів. Він з гіркотою говорить: “Як той і славився, чия частіше гнулася шия”. Всі життєві блага представники “століття минулого” одержували за те, що принижували своє людське достоїнство, забуваючи про честь і гордість родовитих дворян

Але менш яскравий портрет Кузьми Петровича, що теж є ідеалом Фамусова. Він зумів не тільки своє життя влаштувати, але й про близькі не забув: Небіжчик був поважний камергер, Із ключем, і синові ключ умів доставити, Багатий, і на багатій був одружений, Переженив дітей, внучат… Що за тузи в Москві живуть і вмирають!

Не уступають чоловікам і представниці прекрасної підлоги. Дами всесильні. Яскравий приклад Тетяна Юріївна, що близько знайома з “чиновными й посадовими”.

Фамусов говорить: А дами? Сунися хто, спробуй опануй. Судді всьому, скрізь, над ними ні, суддів, Бути присутнім пошліть їх у Сенат. Ирина Власъевна!

Лукера Алексевна! Тетяна Юріївна! Пульхерия Андревна!

Має дуже більшу владу в суспільстві й княгиня Марья Олексіївна, думки якої дуже боїться Фамусов. Грибоєдов висміює цих “володарок” вустами Чацкого, показуючи їхню порожнечу, дурість і сварливого вдача. Крім “тузів”, у дворянському суспільстві є люди й подрібніше.

Їх більше, і тому вони є типовими представниками маси середнього дворянства. Сценічні персоналки цього типу людей Загорецкий і Репетилов, а із внесценических можна назвати “черномазенького, на ніжках журавлиних”, а також “трьох з бульварних осіб”, про які згадує Чацкий. Всі вони, усвідомлюючи свою незначність перед “стовпами” московського дворянства, намагаються їм прислужити, раболіпствують, завойовуючи їхню прихильність. Дух догідництва й лицемірства пронизує всі фамусовское суспільство. Всі внесценические персонажі в комедії потрібні для того, щоб підкреслити характери головних діючих осіб, розкрити їх світогляд

Замилування Фамусова незначними людьми підкреслює його обмежений кругозір. Звідси можна зробити висновок, що він домігся положення в суспільстві й став впливовим “тузом”, видимо, завдяки вигідному одруженню й умінню використовувати всі засоби для досягнення кар’єри. Коли він дорікає Софію, що вона схожа на матір тим, що “ледве з постелі прыг” уже з молодими людьми, те можна не сумніватися він женився з розрахунку. Чванливий стосовно тих, хто нижче його коштує по положенню вобществе.

Фамусов відверто підлещується й шукати прихильності в тупого Скалозуба, що “не нині завтра генерал”. Чацкий із глузуванням говорить про рідню Фамусова: А т сухотний, ріднячи вам книгам ворог, В Учений комітет який оселився И с лементом вимагав присяг, Щоб грамоті ніхто не знав і не вчився. Цей персонаж, виведений у комедії, підкреслює суспільно політичну обстановку в Росії, розкриває атмосферу, що панує в суспільстві. Усі бояться утворених людей, типу Чацкого, тому що розуміють, що недалеко той час, коли їх змете як не потрібний мотлох нова сила, тобто утворений шар передових дворян

Вони бояться змін у житті тому, що без кріпаків самі вони нічого в житті не вміють, ні знань, ні розуму, ні здатностей у них немає. Затяті кріпосники готові кого завгодно оголосити божевільним, аби тільки триматися за свої пpивилeгии. Комедія дуже актуальна й зараз. Недарма Пушкін говорив, що ціль комедії це “зображення характерів і вдач”. Аморальність фамусовского суспільства й аморальність тих ідеалів “століття минулого”, яким вони поклоняються, нагадує про те, що пороки людської натури невигубні, тому сучасні Молчалины й Чацкие перебувають у вічному протиборстві: Служіння особам, а не справі, “будинку нові, а забобони старі”, здатність заради кар’єри “відважно жертвувати потилицею”, безсоромність, з якої “квапляться потрапити в полки блазнів”, все це робить комедію Грибоєдова безсмертної. Чацкий однією фразою дає влучну характеристику фамусовскому суспільству: Смішні, голені, сиві підборіддя, Як волосся, так і розуми короткі!

Такі внесценические персонажі з табору Фамусова. Баба Хлестова говорить: “И впрямь, з розуму зійдеш від цих шкіл, гімназій”. Їй вторить Скалозуб, що вийшов проект про те, що скоро^-будуть учити “по-справжньому: “раз, два, а книги збережуть так, для більших оказій”. Він шкодує про свого брата: “Чин випливав йому він службу раптом залишив. У селі книги став читати”.

Здавалося б, він повинен радуватися, що його брат розумніше, дальновиднее, майбутнє за поколінням Чацкого, але нічого, крім роздратування. Скалозуб не почуває. Фамусов заявляє: “А щоб зло припинити, забрати всі книги б так спалити!

” Недарма декабристи взяли комедію для пропаганди своїх політичних ідей. Сам Грибоєдов писала: “Чим образованнее людина, тим він корисніше своїй батьківщині; “Але фамусовское суспільство не бажає бути корисним своїй батьківщині. Батьківщини й свого народу вони по суті не знають і не бажають знати. У комедії багато внесценических персонажів із кріпака сословья. Всі образи

, навіть самі незначні, відіграють важливу роль у розвитку сюжету, що допомагає здійснити основний ідейний задум комедії дати широку картину російської дійсності того часу, показати боротьбу двох таборів, тобто “століття нинішнього” з “століттям минулої”. Велика кількість внесценических персонажів розсовує рамки сатиричної картини суспільства, робить проблему не приватної, а повсюдної. У цьому новаторство Грибоєдова

Консервативна маса дворянства проповідувала ідеали усі права захищені 2001-2005 “минулого століття”: “И награжденья брати, .і весело пожити”. От їхнє гасло, їхній девіз життя. Чацкий же, і йому подібні, бачать мета життя в перебудові суспільства, коли “рабів за духом” перемінить гармонійно розвинена особистість, здатна до самопожертви в ім’я прогресу Росії. Чацкий про “минуле століття” говорить: “Прямій було століття покірності й страхів”.

Чацкий протиставляє ідеалам Фамусова високе розуміння честі й боргу, суспільних ролей і обов’язків людини