Як ми вже знаємо, запомилкові небіжчики, тобто люди, що вмерли неприродною смертю, зберігають за труною своя вдача, свої життєві потреби й інтереси, свої колишні схильності й звички. Із цього погляду розподіл запомилкових небіжчиків по підлозі, на чоловіків і жінок, далеко не байдуже: запомилкова жінка буде вже іншим міфологічним образом, досить відмінним від образа запомилкового чоловіка.

Запомилкові жінки перетворюються, по загальнонародному російському повір’ю, у русалок. Тут можна привести такі свідчення.

Утонувшая в ріці Неручи жінка, за словами селян Орловської губернії, “у нічний час показувалася з води й ляскала в ладоши, а також реготала… Селяни й селянки боялися вночі проходити повз те місце, де потонула жінка”.

Ще одне оповідання з Рязанського повіту повідомляє про дівчину, що обдурив наречений і яка “з туги себе й ішла”. “За селом за наший перехрестя: одна дорога прямо в місто, - ну отут і трапляється все негарне. Ішов якось чоловіків брат двоюрідний у місто. Справа до ночі було, місяць уже вставати став. Підходить він до перехрестя, глядь: дівчина сидить на межі й волосся чеше, а сама плаче”. Дівчина сказала, що вона збилася з дороги. Пішли вони разом. “А вона вуж весела така стала, пісні грає, -приваблювати вуж вона його стала, - тільки йому за нею не поспіти й ніяк не піймати. Підійшли до житнього хрестцу, -вона як зарегоче, за хрестец сиганула й пропала. Він неї шукати. Чується йому те за цієї, то за энтой копицею її голос, -знову вуж вона плаче. Так до зорі й проискал… Виявився він за містом по энту сторону за тридцять верст”.

Тут неважко довідатися русалок, хоча цього імені спостерігачі й не називають.

3.1. Э тимология слова “русалка”

Звідки ж узялося і як з’явилося таке дивне й заворожливе слово “русалка”? Назва “русалка” старі письменники й учені з’єднували зі словами: русло (по місцю проживання русалок у ріках) і русявий, русявий (по русявих кольорах волось у русалок), а також виводили від древніх імен священних рік: Росса й Русява. Перший слововивід не пояснює закінчення - алка. Друге не відповідає звичайному уявленню про русалок, у яких волосся не завжди русяві, а здебільшого зелені.

Вірніше слововивід від давньоруської назви свята й ігор: русалии; і тепер у малуросов подекуди перший день Петрова поста зветься русали. Джерело цих слів західно^-європейський: латинське rosalia, грецьке середньовічне - назва свята й ігор. Із заходу запозичені були росіянами ці ігри й праздненства, які поширювалися разом із християнством. Християнські rosalia збіглися на Русі, за часом, із древнім язичеським святом на честь запомилкових небіжчиків. До цього язичеського свята й прищепилася нова, християнська назва: русали, Русальний тиждень. Звідси вже цілком природна поява назва: Русалки, тобто ті істоти, який ушановують у свято русалий, на Русальному тижні.

Крім слова “русалка”, існують також і інші назви русалок: купалка, водяница або водяна, шутовка, чортиха, хитка, лешачиха, лобата. Слово купалка вживане в білоруських купальских піснях. Купалка - дівиця, що зі свого середовища обирають дівиці ж, учасниці купальних забав, первенствующею або царицею танців, биваемих у ніч перед удень Різдва Іоанна Хрестителя.

Водяниха має більші відвислі груди й довгі волосся; з води виходить нагою опівночі й сідає на камінь; отут вона розчісує свої волосся більшим гребенем. Русалка - дружина водяного, це повір’я потрібно визнати загальнопоширеним у російському народі. Чортиха, по народному повір’ю, є водяна жінка; вона може бути гарної або некрасивої, доброї або злий, часто ж байдужної. Живе вона у воді й тільки зрідка виходить на берег чесати золотим або мідним гребенем свої прекрасні, чорні, як смоль, і довгі волосся. У цей час можна підкрастися до неї й вихопити гребінь, що має магічну силу. Іноді чортиха має співжиття з мисливцями в лісі й вагітніє від них, але дитини, “прижитого нею від людини, вона розриває при самім народженні його”.

Слово “хитка”, очевидно, у найближчому спорідненні з дієсловом “хитить”, викрадати; назва заснована, імовірно, на тім, що хитка палить людей у воді.

Лешачиха - дружина лісовика, що має вид звичайної жінки з розпущеними волоссями, у які уплетені зелені галузі. Лешихи - це душі загублених дівчин, які прокляті були родителями або підняли на них руку. По ночах вони гойдаються на галузях дерев, а на день разом з лісовиками йдуть під землю, де живуть у палаці.

Особняком коштують серед народних назв русалки: навка або мавка, ундини й вила. Це не синоніми слова “русалка”, а назви для особливих розрядів русалок.

Мавки, навки, у східнослов’янській міфології злі парфуми (часто смертоносні). По українських повір’ях, у мавок перетворюються померлі до хрещення діти: ім’я мавки (навки) утворене від навь (втілення смерті). Мавки попереду мають людське тіло, а спини в них ні, тому видні всі внутрішності.

Ундини (”хвиля”) у міфології народів Європи парфуми води, русалки. Прекрасні дівчини (іноді з риб’ячими хвостами), що виходять із води й розчісують волосся. Своїм співом і красою затягають подорожан углиб, можуть погубити їх або зробити коханими в підводному царстві. Ундини можуть знайти людську душу, полюбивши й народивши дитини на землі.

У середньовічній алхімії ундини - парфуми, що керують водною стихією, подібно тому, як саламандри - парфуми вогню й т.п.

Вила, самовила - у южнославянской міфології жіночі парфуми, чарівні дівчини з розпущеними волоссями й крильми, одягнені в чарівні плаття: хто віднімав у них плаття, тому вони підкорялися. Вила могли літати як птаха, жили в горах. Вони володіли колодязями й озерами й мали здатність “замикати” води. Культ вила і їхній зв’язок з колодязями відомі по болгарських джерелах тринадцятого століття. Якщо відняти в них крила, вони втрачають здатність літати й стають простими жінками. Ноги в них козячі, кінські або ослині. Вила закривають їх довгим білим одягом. До людей, особливо до чоловіків, вила ставляться дружелюбно, допомагають скривдженим і сиротам. Якщо розгнівати вилу, вона може жорстоко покарати, навіть убити одним своїм поглядом. Вила вміють лікувати, можуть пророкувати смерть, але й самі вони не безсмертні.

Народ визнає русалками запомилкових покійниць, тобто жінок, що вмерли неприродною смертю. Разом з жінками ми бачимо й дітей, які виділяються в особливий розряд мавок.

По віруваннях селян, у різних губерніях по-різному могли дати свідчення про русалок.

Русалки - душі нехрещених дітей, утоплениць і взагалі жінок і дівиць, що позбавили себе життя й непохованих.

Русалки-шутовки - це звичайні древні люди, на яких тяжіє батьківський проклін.

Русалки - дівиці, що пропали без звістки.

Pages: 1 2 3

Збережи - » Русалки в європейській міфології. Етимологія слова “Русалка” . З'явився готовий твір.