Поему І. Котляревського «Енеїда» називають енциклопедією української дійсності кінця XVIII століття, і справді, чого тут лише нема! Змалювання національного побуту — страв, напоїв, одягу; ви­користання багатств фольклору — казок, прислів’їв, пісень; показ українських традицій — вечорниць, поминок… Але, крім зовнішніх прикмет українського життя, у творі ще є спроби показати стосунки між представниками різних верств тоді­шнього суспільства. Саме тут автор вдається до сатиричного зма­лювання панів і чиновників, яких втілено в образах богів — меш­канців Олімпу. У кожного з них можна побачити типові риси укра­їнського панства, передусім — нехтування долями простих людей. В «Енеїді» про це сказано ніби жартома, адже жанр поеми — бурлеск­на пародія. Дії богів подано у непривабливому, навіть грубому ви­гляді. Що ж це за дії? Здебільшого — зведення рахунків між собою, постійні сварки, помста, підступність. А наслідки цього трагічні: війни, катастрофи, стихії. Земні персонажі «Енеїди» весь час зму­шені відчувати на собі витівки Юнони, Еола, Нептуна, Ірисі та ін­ших, кому й діла нема до людей. І. Котляревський показує богів аморальними, здатними до підлих вчинків — хабарництва, накле­пів. Якщо Зевс, найголовніший з усіх богів, «кружляв сивуху і осе­ледцем заїдав», то що ж дивуватися з Нептуна-дряпічки або з Еола-розпусника? Не кращі від богів жінки-богині — сварливі і мстиві любительки інтриг і пліток. Навіть Зевс не витримав, назвавши їхні «поступки» негожими. Панів і чиновників Котляревський відтворив ще й іншим спо­собом. Багатьох із них автор помістив у пекло, куди потрапив Еней по дорозі до батька. Тут, можна сказати, поет своєрідно покарав усіх, хто знущався з простих людей. Дісталося від чортів і цехміс­трам, і ратманам, і бургомістрам, і писарям, і суддям, які «по правді не судили, та тільки грошики лупили і одбирали хабарі». Отже, поема «Енеїда» не просто бурлескний, веселий твір. У ньому є справжня сатира на тодішнє панство й чиновництво, що свідчить не лише про талант І. Котляревського, але й про його громадянську мужність, любов до простого народу і неприйняття соціальної несправедливості.