Мені подобається поезія А. С. Пушкіна. Коли читаєш його вірші, розумієш, що це не просто відбиття внутрішнього миру поета, але й спосіб спілкування із читачем. Поет не тільки розповідає нам про свої переживання, думки, але й ділиться досвідом, дає мудрі ради. Так, коли я читаю вірш «Якщо життя тебе обдурить…», виникає відчуття, що з тобою розмовляє добрий і чуйний друг, багато чого що побачив і пережив.

Якщо життя тебе обдурить,

Не засмучуйся, не гнівайся!

У день зневіри упокорся:

День веселощі, вір, настане.

Вірно говорять: слізьми горю не допоможеш. Автор вірша теж уважає, що сум і зневіра - погані помічники в лиху, а терпіння й надія на краще здатні підтримати в людині сили й віру в себе.

Серце в майбутньому живе;

Сьогодення уныло:

Все мгновенно, все пройде;

Що пройде, то буде мило.

Звичайно, не завжди «сьогодення уныло», але іноді буває так, що все валиться з рук, проблеми виникають одна за інший і здається, що чорна смуга життя ніколи не скінчиться. Однак багато лих, через час, пригадуються з посмішкою, здається, що все було зовсім не так страшно, як ти думав раніше. Я думаю, що саме це й мав на увазі А. С. Пушкін, затверджуючи, що наше серце живе в майбутньому. Поет набудовує читача на оптимістичне сприйняття реальності й говорить, що ніколи не варто сумувати в будь-якій ситуації й що можливо вирішити навіть самі складні питання.