Зустрічаємо в описуваний час і назву окольничего: так, воно перебуває в грамоті смоленського князя Федора Ростиславовича 1284 року; у договірній грамоті Симеона Гордого із братами. Серпуховськой князь Володимир Андрійович зробив намісником у Серпуховові окольничего свого, Якова Юрійовича Носильца; у розповіді про битву з Бегичем згадується моськовський окольничий Тимофій (Вельяминов). У жалуваній грамоті рязанського князя Олега Івановича Ольгову монастирю в числі бояр, з якими радився при цьому князь, згадується Юрій окольничий. Цей Юрій займає тут шосте місце, із чого можемо укласти, що окольничие й в описуваний час, як після, хоча й зараховувалися до старшої дружини, становили разом з більшими боярами (після просто з боярами) думу князівську, однак займали другорядне місце. У числі бояр у зазначеної Ольговой грамоті згадується Манасия дядько, що займає місце вище окольничего, і Юрій чашник, що випливає за окольничим. В іншій рязанській грамоті вище чашника зустрічаємо назву стольника яке зустрічається й у моськовських грамотах. Ці обоє звання визначаються легко із самих слів, що вказують прямо на посаду; але що була за посаду окольничего? На неї ми зустрічаємо вказівку в пізніших джерелах, з яких бачимо, що окольничий уживався в походах царських, їздив перед государем по станах, і при цьому випадку іноді в окольничие призначалися дворяни - ясний знак, що тут окольничий представляв не чин тільки, а посада. Якщо ми зрівняємо цю звістку про значення окольничих зі звістками про значення бояр путніх, то будемо мати підставу прийняти їх за тотожні, тим більше що в якому відношенні колись перебувають подорожани до бояр більшим, або уведеним, у такому ж відношенні після знаходимо окольничих до бояр.

Молодша дружина на противагу старшої, боярам, носить загальна назва слуг і дворян; але в більшій частині пам’ятників виділяються ськладові частини молодшої дружини, і перше місце тут, друге після бояр, займають діти боярські - назва, що показує ясно, з кого ськладався цей вищий відділ молодшої дружини. Діти боярські мають однакове положення з боярами відносно права від’їзду й волостей, не маючи тільки права брати участь у думі князівської.

Другий відділ молодшої дружини становлять властиво так звані слуги, слуги вільні, люди дверні, які, по тодішньому вираженню, бували в годівлі й у доводі і які щодо вільного від’їзду мали одинакое право з боярами й дітьми боярськими, відрізняючись від останніх походженням. Від цих слуг вільних відрізнялися слуги іншого роду, промисловці й ремісники, якось: бортники, садівники, псарі, бобровники, бараши, делюи, які користувалися князівськими землями. Моськовські князі зобов’язуються не приймати їх у службу, дотримувати заодно, земель їх не купувати. Якщо хто із цих слуг не захоче жити на своїй землі, то сам може піти ладь, але землі втрачає, вона відходить до князя. Такого роду слуги звичайно називаються в грамотах слуги під дворським, тому що перебували під відомством дворського; цією назвою відрізняються вони від вільних слуг першого розряду, які бували в годівлі й у доводі.

Нарешті, у князів зустрічаємо мимовільних слуг, холопей, які могли вживатися в ті ж самі посади, у яких перебували й слуги під дворським, дорівнює й у вищі посади, по домовику й волостному керуванню, наприклад у тіунів, посельськие, ключники, старости, ськарбники, дяки; всі ці посадові особи називалися більшими людьми на відміну від простих холопей, менших людей. Назва гриди, гридьба зникає, але зустрічається ще іноді назва чоловіка.

Pages: 1 2 3 4 5 6