Твір по драмі И. Карпенка-Карого «Сто тисяч». Творчість Карпенка-Карого - це набагато більше, ніж проста комедія. Це не розважальні добутки, а добутку повчальні, глибокі й не прості. Драматург не просто намагається зобразити певні соціальні явища, а й дати їм пояснення, проаналізувати, детально досліджувати. Соціально-психологічна комедія - дуже складний жанр, тому що все це не смішно, це серйозно, тому й вимагає неймовірної відповідальності з боку автора. Розсмішити - не відповідально, дати оцінку, навчити, проаналізувати - відповідально.

Гарасим Калитка, головний герой драми «Сто тисяч», персонаж простий і непростий разом з тим. І твір про нього - і простої, і непросте разом з тим. Фінальний епізод комедії - спроба самогубства Гарасима. Але все-таки це комедія… Це певним чином спантеличує читача: комедія - це ж повинне бути смішно, звідки смерть, яка може бути смерть, якщо це комедія. Насправді ж у добутку двічі зображується смерть. Тільки неуважний читач може цього не помітити! Спочатку - смерть духовна, а вже потім - як логічне завершення, нехай гірке, але логічне, смерть фізична, точніше спроба самогубства. Духовна смерть вражає, звичайно, більше, тому що це вже аж ніяк не смішно. Тому «комедія» «Сто тисяч» - комедія умовно тільки за формою, насправді ж - трагікомедія, а в глибині - так теперішня трагедія людського духу, трагедія підміни цінностей

Хочеться бачити однозначний негативний образ. Т.е. от він, чоловік, що втратив людську подобу в бажанні збагачення, поганий - так, його треба покарати, його треба покарати… Але всі не так просто. Не так все просто в добутку, тому що не так все просто в житті. Тим трагичнее здається внутрішній розлад. Хто бачить його внутрішній розлад? Читач, звичайно, автор, але, на жаль, не головний герой: він почуває себе гармонійно в цьому положенні. І це теж трагедія. Ще трагичнее представляється внутрішній розлад через монолог головного героя про землю. «Ох, земелька, свята земелька - Божа ти доня!» - говорить Калитка. Не це чи найтрагічніший епізод добутку. Можна й не цитувати. Але от яка річ: говорять, у цієї людини не залишилося нічого святого. Але прочитаємо ще раз - земля дійсно адже свята. Скільки літературних персонажів, скільки реальних людей що бачать, що зауважують чи ледве не найголовнішу цінність у землі. Земля - святе, але вона стає засобом, способом існування. І ці дивні мутації людського духу, що так недалеко, здавалося б, від не скривлених ідеалів. Тим страшнее й трагичнее.

«Сто тисяч» - твір не про гроші, не про «погану людину», а про смерть і безпорадність. Т. е. про смерті через бездушшя. Це красномовно доведено в останній сцені: «Краще смерть, чим така втрата!» - Калитчини слова. Чи можна сказати, що герой не розуміє теперішньої цінності життя? Ні, він чудово, як говорять, розуміє: для нього життя стало процесом нагромадження грошей. У цьому мету й зміст. Його мета й зміст. Якщо сенс життя втрачений, то краще смерть. Із цим важко не погодитися. Але питання - у чому зміст

Дивно й гірко спостерігати за «внутрішніми перетвореннями» Калитки. Він одночасно й смешен у своєму бездушші, і трагичен. Начебто щось зламалося в людині. Адже він міг би любити близьких і також ставити над усе святість землі, і знайти разом з вищим змістом теперішню святість, не конвертовану у валюті. Але в ньому страшне бездушшя, коли не просто все можна купити, а все оцінюється у валютному еквіваленті: і відносини людей (яке Калитці справа до почуттів його родичів, якщо можна женитися на багатій дівчині?), здоров’я й комфорт близьких (яке Калитці справа, що його жінка повинна йти пішки в церкву?), фактично всі

Калитка й смешен, і трагичен, і …небезпечний. Небезпечний хоча б тим, що й у нашому сучасному світі не вмер. Він якось переодягся, замаскувався, змінився або щось у цьому роді… Але живе й радується, «купи загрібаючи». Небезпечний – тому що саме заможні люди найчастіше здобувають певну вагу в суспільстві, до них прислухаються, вони впливають на рішення. І страшно розуміти, що хтось із влади, або хтось із діячів культури, не бажаючи або по власній волі прислухаються зараз до Калитки, сучасному Калитці (властиво, це можуть бути спонсори й власники благодійних фондів, і власники мас - медиа й багато хто ще…)

Добуток Карпенка-Карого - і смішне, і трагічне, і …здатне захистити. Захистити суспільство від Мошен. Будемо сподіватися, зрештою, що на кожні сто тисяч, накопичених Калиткою, виявиться інші сто тисяч - сто тисяч аргументів проти бездушшя - така ж виразна й смішних, і трагічних, і гострих, як творчість Карпенка-Карого!