Перший період творчості Максима Горького представлений, в основному, романтичними оповіданнями. Мандруючи по країні, спостерігаючи життя людей, Горький намагався знайти незвичайне, героїчне в кожному. Він шукав героя бунтаря, що повстав проти несправедливостей життя, що не поступається своєю волею. У першому оповіданні “Макар Чудра” ми чітко бачимо позицію старого цигана, головної діючої особи оповідання. Він заперечує злидарське, животіння, він не може прийняти його: “Що ж, він народився чи потім що, щоб колупати землю, та й умерти, не встигши навіть могили самому собі виколупати?” Ці слова як би підтверджують позицію автора про волю кожної людини, про його незалежність, непримиренність до умов життя

Ця думка також знаходить своє підтвердження в другій частині оповідання Макара Чудры про любов Лойко й Радды. Старий гово-’ рит, що для двох молодих людей воля набагато важливіше й цінніше, ніж почуття любові й навіть життя. Гіркий навмисно не дає нам повного опису портретів своїх героїв, він намагається показати їхню яскраву зовнішність у цілому, спеціально перебільшуючи її яскравість. От, наприклад, портрет Лойко: “Вуси лягли на плечі й змішалися з кучерями, очі, як ясні зірки, горять, а посмішка ціле сонце, їй богові!

Точно його кували з одного шматка заліза разом з конем”. Усе, що найбільше примітно в зовнішньому вигляді героя, служить у Горького засобом створення романтичного ореола. Здається, що іноді Горький начебто зупиняється, осліплений красою свого персонажа, і відмовляється неї описувати, тому що словами неможливо передати пишнота людини

Цей прийом автора можна побачити