Я приліг на траву, заснув і в сні був перенесений до вратам Чистилища. їхній ангел, Що Охороняв, сім разів начертав на моєму чолі ту саму букву - першу в слові «гріх» (сім смертних гріхів; ці букви будуть по черзі стерті з мого чола в міру сходження на чистилищную гору). Ми ввійшли в друге царство загробья, ворота закрилися за нами

Почалося сходження. Ми в першому колі Чистилища, де викупають свій гріх гордії. У посоромлення гордині тут споруджені статуї, що втілюють ідею високого подвигу - смиренності. А от і тіні гордіїв, що очищаються: при житті непохитні, тут вони на кару за свій гріх гнуться під вагою навалених на них кам’яних брил

«Отче наш…» - цю молитву співали согбенние гордії. Серед них - художник-мініатюрист Одериз, при житті кичившийся своєю голосною славою. Тепер, говорить, усвідомив, що хвастатися нема чим:

усі рівні перед особою смерті - і старий старець, і пролепетавший «ням-ням» дитина, а слава приходить і йде. Ніж раніше це зрозумієш і знайдеш у собі сили приборкати свою гординю, упокоритися, - тим краще.

Під ногами в нас барельєфи з відбитими сюжетами покараної гордині: низверженние з небес Люцифер і Бриарей, цар Саул, Олоферн і інших. Закінчується наше перебування в першому колі. ангел, Що З’явився, стер з мого чола одну із семи букв - у знак того, що гріх гордині мною переборений. Вергілій посміхнувся мені,

Піднялися в друге коло. Тут заздрісники, вони тимчасово осліплені, їх колишні «завидющими» очі нічого не бачать. От жінка, із заздрості желавшая зла своїм землякам і радовавшаяся їхнім невдачам… У цьому колі я після смерті буду очищатися недовго, тому що рідко й мало кому заздрив. Зате в пройденому колі гордіїв - напевно, довго.

От вони, осліплені грішники, чию кров колись спалювала заздрість. У тиші громоподібно пролунали слова першого заздрісника - Каїна: «Мене вб’є той, хто зустріне!» У страху я припав до Вергілія, і мудрий вождь сказав мені гіркі слова про те, що вище вічне світло недоступне заздрісникам, захопленим земними принадами

Минули друге коло. Знову нам з’явився ангел, і от на моєму чолі залишилися лише п’ять букв, від яких має бути позбутися надалі. Ми в третім колі. Перед нашими поглядами пронеслося жорстоке бачення людської люті (юрба забила каменями лагідного юнака). У цьому колі очищаються одержимі гнівом

Навіть у сутінках Ада не було такої чорної імли, як у цьому колі, де упокорюється лють гнівних. Один з них, ломбардец Марко, розговорився із мною й висловив думку про те, що не можна все происходящее на світлі розуміти як наслідок діяльності вищих небесних сил: це значило б заперечувати волю людської волі й знімати з людини відповідальність за вчинене їм

Читач, тобі траплялося бродити в горах мрячним вечором, коли й сонця майже не видно? От так і ми… Я відчув дотик ангельського крила до мого чола - стерта ще одна буква. Ми піднялися в коло четвертий, освітлюваним останнім променем заходу. Тут очищаються ледачі, чия любов до блага була повільною

Лінивці тут повинні стрімко бігати, не допускаючи ніякого потурання своєму прижиттєвому гріху. Нехай надихаються прикладами пресвятої діви Марії, який доводилося, як відомо, поспішати, або Цезаря з його разючою моторністю. Пробігли повз нас, зникли. Спати хочеться. Сплю й бачу сон…

Приснилася огидна баба, на моїх очах превратившаяся в красуню, що відразу була осоромлена й перетворена в ще гіршу потвору (от вона, мнима привабливість пороку!). Зникла ще одна буква з мого чола: я, виходить, переміг такий порок, як лінь. Піднімаємося в коло п’ятий - до скупарів і марнотратів

Скнарість, жадібність, жадібність до золота - огидні пороки. Розплавлене золото колись влили в глотку однією одержимому жадібністю: пий на здоров’я! Мені незатишно в оточенні скупарів, а отут ще трапився землетрус. Отчого? По своєму неуцтву не знаю…

Виявилося, трясіння гори викликане радістю із приводу того, що одна з душ очистилася й готова до сходження: це римський поет Стацій, шанувальник Вергілія, що зрадів тому, що відтепер буде супроводжувати нас у шляху до чистилищной вершини

З мого чола стерта ще одна буква, що позначала гріх скнарості. До речі, хіба Стацій, томившийся в п’ятому колі, був скупий? Навпроти, марнотратний, але ці дві крайності карають сукупно. Тепер ми в колі шостому, де очищаються ненажери. Тут незле б пам’ятати про те, що християнським подвижникам не була властиво обжерливість

Колишнім ненажерам призначені борошна голоду: охляли, шкіра так кістки. Серед них я виявив свого покійного друга й земляка Форезе. Поговорили про своєму, насварили Флоренцію, Форезе осуждающе відгукнувся про розпусних дам цього міста. Я розповів приятелеві про Вергілія й про свої надії побачити в загробному світі улюблену мою Беатриче.

З одним з ненажер, що був поетом старої школи, у мене відбулася розмова про літературу. Він визнав, що мої однодумці, прихильники «нового сладостного стилю», досягли в любовній поезії набагато більшого, ніж сам він і близькі до нього майстри. Тим часом стерта передостання літера з мого чола, і мені відкритий шлях у вище, сьоме коло Чистилища

А я все згадую худих, голодних ненажер: як це вони так охляли? Адже це тіні, а не тіла, їм і голодувати^-те не пристало б. Вергілії пояснив: тіні, хоч і безтілесні, точнісінько повторюють обрису яких мається на увазі тіл (які схудли б без їжі). Тут же, у сьомому колі, очищаються палимие вогнем сладострастники. Вони горять, співають і восславляют приклади помірності й цнотливості

Охоплені полум’ям сладострастники розділилися на дві групи: предававшиеся одностатевої любові й не міри, що знали, у двостатевих сполученнях. Серед останніх - поети Гвидо Гвиницелли й провансалец Арнальд, що вишукано привітав нас на своєму прислівнику

А тепер нам самим треба пройти крізь стіну вогню. Я злякався, але мій наставник сказав, що це шлях до Беатриче (до Земного Раю, розташованому на вершині чистилищной гори). І от ми втрьох (Стацій з нами) ідемо, палимие полум’ям. Пройшли, ідемо далі, вечереет, зупинилися на відпочинок, я поспав; а коли прокинувся, Вергілії звернувся до мене з останнім словом напуття й схвалення, Всі, відтепер він замовчить…

Ми в Земному Раї, у квітучим, оголошуваним щебетом птахів гаю. Я побачив прекрасну донну, що співає й збирає квіти. Вона розповіла, що тут було золоте століття, дотримувалася безвинність, але потім, серед цих квітів і плодів, було погублено в гріху щастя перших людей. Почувши таке, я подивився на Вергілія й Стація: обоє блаженно посміхалися

Про Ева! Отут було так добре, ти ж усе погубила своїм дерзаньем! Повз нас пливуть живі вогні, під ними прямують праведні старці в білосніжних одягах, увінчані трояндами й ліліями, танцюють чудесні красуні. Я не міг надивитися на цю дивну картину. І раптом я побачив неї - ту, котру люблю. Вражений, я зробив мимовільний рух, як би прагнучи пригорнутися до Вергілія. Але він зник, мій батько й рятівник! Я заридав. «Данте, Вергілій не повернеться. Але плакати тобі прийде не по ньому. Вдивися в мене, це я, Беатриче! А ти як потрапив сюди?» - гнівно запитала вона. Отут якийсь голос запитав неї, чому вона так строга до мене. Відповіла, що я, спокушений принадою насолод, був невірний їй після її смерті. Чи визнаю я свою провину? Про так, мене душать сльози сорому й каяття, я опустив голову. «Підніми бороду!» - різко сказала вона, не велячи відводити від її ока. Я втратився почуттів, а опам’ятався зануреним у Лету - ріку, дарующую забуття доконаних гріхів. Беатриче, глянь же тепер на той, хто так відданий тобі й так прагнув до тебе. Після десятилітньої розлуки я дивився їй в очі, і зір моє на час померкло від їхнього сліпучого блиску. Прозрівши, я побачив багато прекрасного в Земному Раї, але раптом на зміну всьому цьому прийшли жорстокі бачення: чудовиська, наруга святині, розпуста

Беатриче глибоко вболівала, розуміючи, скільки дурного криється -у цих виявлені нам баченнях, але виразила впевненість у тім, що сили добра в остаточному підсумку переможуть зло. Ми підійшли до ріки Эвное, попивши з якої зміцнюєш пам’ять про доконаному тобою добрі. Я й Стацій обмилися в цій ріці. Ковток її сладчайшей води влив у мене нові сили. Тепер я чистий і гідний піднятися на зірки

РАЙ

Pages: 1 2 3 4 5

Збережи - » Сюжет поеми Данте Алигьери «Божественна комедія» . З'явився готовий твір.