Його розміряне існування, наповнене працями й корисними дозвіллями, раптом лопається як мильна булька. В одну зі своїх прогулянок Робинзон бачить на піску слід босої ноги. Наляканий до смерті, він вертається в «міцність» і три дні відсиджується там, ламаючи голову над незбагненною загадкою: чий слід? Найімовірніше, це дикуни з материка. У його душі поселяється страх: раптом його виявлять? Дикуни можуть його з’їсти (він чув про таке), можуть розорити посіви й розігнати череду. Почавши потроху виходити, він вживає заходів безпеки: зміцнює «міцність», улаштовує новий (далекий) загін для кіз. Серед цих турбот він знову набредает на людські сліди, а потім бачить і залишки канібальського бенкету. Схоже, на острові знову побували гості. Жах володіє їм всі два роки, що він безвилазно залишається на своїй частині острова (де «міцність» і «дача»), живучи «завжди насторожі». Але поступово життя вертається в «колишнє покійне русло», хоча він продовжує будувати кровожерливі плани, як віднадити дикунів від острова. Його запал прохолоджують два міркування: 1) це племінні звади, особисто йому дикуни не зробили нічого поганого; 2) чим вони гірше іспанців, що залили кров’ю Південну Америку? Цим примирливим думкам не дає зміцнитися нове відвідування дикунів (іде двадцять третіх річниць його перебування на острові), що висадилися цього разу на «його» стороні острова. Справивши свою страшну тризну, дикуни спливають, а Робинзон ще довго боїться дивитися убік морячи

И те ж море вабить його надією на звільнення. Грозовою ніччю він чує гарматний постріл - якийсь корабель подає сигнал нещастя. Всю ніч він палить величезне багаття, а ранком бачить удалечині ост корабля, що розбився об рифи. Знудьгувавшись на самоті, Робинзон молить небо, щоб «хоч один» з команди врятувався, але «зла доля», немов у глузування, викидає на берег труп юнги

И на кораблі він не знайде ні єдиної живої душі. Примітно, що небагата «видобуток» з корабля не дуже його засмучує: він міцно коштує на ногах, цілком себе забезпечує, і радують його тільки порох, сорочки, полотно - і, по старій пам’яті, гроші. Їм неотвязно володіє думка про втечу на материк, і оскільки поодинці це нездійсненно, на підмогу Робинзон мріє врятувати призначеного «на забій» дикуна, міркуючи у звичних категоріях: «придбати слугу, а може бути, товариша або помічника». Він півтора року будує хитроумнейшие плани, але в житті, як водиться, все виходить просто:

приїжджають канібали, бранець збігає, одного переслідувача Робинзон звалює прикладом рушниці, іншого застрелює насмерть.

Життя Робинзона наповнюється новими - і приємними - турботами. П’ятниця, як він назвав урятованого, виявився здатним учнем, вірним і добрим товаришем. В основу його утворення Робинзон закладає три слова: «пан» (маючи на увазі себе), «так» і «ні». Він викорінює кепські дикунські звички, привчаючи П’ятницю є бульйон і носити одяг, а також «пізнавати щирого бога» (до цього П’ятниця поклонявся «старому по імені Бунамуки, що живе високо»). Опановуючи англійською мовою. П’ятниця розповідає, що на материку в його одноплемінників живуть сімнадцять іспанців, що спалися із загиблого корабля. Робинзон вирішує побудувати нову пірогу й разом з П’ятницею визволити бранців. Новий приїзд дикунів порушує їхні плани. Цього разу канібали привозять іспанця й старого, оказавшегося батьком П’ятниці. Робинзон і П’ятниця, уже не гірше свого пана управляющийся з рушницею, звільняють їх. Думка зібратися всім на острові, побудувати надійне судно й спробувати щастя в морі доводиться по душі іспанцеві. А поки засіває нова ділянка, отлавливаются кози - поповнення очікується чимале. Взявши з іспанця клятвена обіцянка не здавати його інквізиції, Робинзон відправляє його з батьком П’ятниці на материк. А на восьмий день на острів дарують нові гості. команда, Що Збунтувалася, з англійського корабля привозить на розправу капітана, помічника й пасажира. Робинзон не може упустити такий шанс. Користуючись тим, що він отут знає кожну стежинку, він звільняє капітана і його товаришів на нещастя, і впятером вони обробляються з негідниками. Єдина умова, що ставить Робинзон, - доставити його з П’ятницею в Англію. Бунт утихомирений, двоє страшенних негідників висять на реї, ще трьох залишають на острові, гуманно постачивши всім необхідним; але цінніше провізії, інструментів і зброї - сам досвід виживання, яким Робинзон ділиться з новими поселенцями, усього їх буде п’ятеро - ще двоє втечуть із корабля, не дуже довіряючи прощенню капітана

Двадцативосьмилетняя одиссея Робинзона завершилася: 11 червня 1686 року він повернувся в Англію. Його батьки давно вмерли, але ще жива добра приятелька, удова його першого капітана. У Лисабоне він довідається, що всі ці роки його бразильською плантацією керував чиновник від скарбниці, і, оскільки тепер з’ясовується, що він живий, йому вертаються всі доходи за цей строк. Заможна людина, вона бере на своє піклування двох племінників, причому другого готовить у моряки. Нарешті Робинзон жениться (йому шістдесят один рік) «небезвигідне й цілком вдало у всіх відносинах». У нього два сини й дочку

В. А. Харитонов

Pages: 1 2 3