Англія, початок XIX в. Європа воює з Наполеоном, але це не заважає великій кількості людей, одержимих честолюбством, продовжувати погоню за мирськими благами - станом, титулами, чинами. Ярмарок Марнославства, Базар Життєвої Суєти вирує денно й нощно…

Дві юних дівиці залишають пансіон мисс Пинкертон. Емілія Седли, дочка заможного есквайра, виявляє собою зразок чисто англійської, трохи прісній миловидності й чесноті. Вона «має добре, ніжне й великодушне серце», і, по правді говорячи, не блищить розумом. Інша справа Ребекка Шарп. Дочка безпутного художника й балетної танцівниці, француженки, «мала ростом, тендітна й бліда», але один погляд її зелених очей уже здатний убити наповал будь-якого чоловіка. Бекки, що виросла у веселій бідності, розумна, гостра на мову, бачить людей наскрізь і повна рішучості за всяку ціну завоювати місце під сонцем, навіть шляхом лицемірства й обману. Що ж робити, адже в бедняжки немає ні люблячих батьків, ні стану, ні титулу - усього того, що харчує чеснота більше щасливих перевесниць

Емілія, щиро прив’язана до Бекки, запрошує її погостювати, і та користується гостинністю щонайкраще. Маленька крутійка вміє сподобатися всім, але головне, вона з найбільшим успіхом пробує свої чари на Джозефові Седли, браті Емілії. Лестощі, удавання, і цей «ледар, буркун і бонвіван» готовий до останнього рішучого кроку. До нещастя, у справу втручається випадок і містер Джордж Осборн, наречений Емілії, у результаті чого надії юної інтриганки валять, а Джозеф рятується втечею. У житті мисс Шарп відкривається нова сторінка: вона приступає до обов’язків гувернантки в Королівському Кроули, спадкоємному маєтку сера Питта Кроули, «неимоверно вульгарного й неимоверно брудного старого», п’яниці, скнари й сутяги. Винахідливість, уміння причинятися й лицемірити допомагають Бекки завоювати прихильність всіх мешканців маєтку, починаючи з її вихованок і кінчаючи містером Питтом Кроули, старшим сином баронета, щирим «вихованим джентльменом», якого побоюється навіть буйний папаша. Що стосується останнього, те Бекки знаходить «безліч способів бути йому корисної». Не проходить і року, як вона стає зовсім незамінної, чи ледве не господаркою вдоме.

Королівське Кроули ощасливлює щорічним візитом незаміжня зведена сестра сера Питта, на банківському рахунку якої значиться неабияка сума. Ця стара дама «знається з атеїстами й французами», любить весело пожити й безбожно тиранить компаньйонку, прислугу, а заодно й численних родичів, що сподіваються одержати спадщину. Вона терпіти не може ні сера Питта, ні його старшого сина, зате обожнює молодшого - Родона Кроули - недалекого офіцера гвардії, шалапута, гравця й дуелянта. Мисс Кроули знаходить Ребекку настільки чарівної й дотепної, що, занедужавши, відвозить її у свій лондонський будинок, де й завершується роман між злиденною гувернанткою й молодшим сином баронета. Завершується таємним шлюбом, тому що, незважаючи на пристрасть тіточки до Волі й Рівності, вона може сильно розсердитися. Усе відкривається після смерті дружини сера Питта, коли він, не занадто засмучений цією передчасною кончиною, намагається повернути Ребекку в Королівське Кроули. Сер Питт падає на коліна, пропонуючи їй стати леді Кроули, і в цю мить безтрепетна Бекки в перший раз у житті втрачає цілковите самовладання й вибухає «самими непідробленими слізьми». Навіщо вона поквапилася? Який шанс упущений!

Молоду пару проклинають усе. Як не намагається Родон, керований умненькой Ребеккой, повернути розташування тіточки, йому це не вдається. Поборниця демократії й аматорка романтичних шлюбів до кінця своїх днів так і не простить племінникові мезальянсу. Про сера Питте й говорити нема чого: старий буквально «втрачає розум від ненависті й несправджених бажань», усе більше опускається, і тільки його смерть рятує родове гніздо від остаточного спустошення й наруги. Дружинам доводиться розраховувати тільки на скромну платню капітана гвардії. Однак безжурна Бекки досконало володіє мистецтвом, що ще не раз придасться їй у житті, мистецтвом жити більш-менш припеваючи, не маючи ні гроша готівки. Вона не втрачає надії зайняти більше блискуче місце в суспільстві й згодна потерпіти, а Родон, жагуче й сліпо закоханий у дружину, перетворюється в щасливого й покірного чоловіка

Тим часом над головою Емілії згущаються хмари, і провиною тому, як це ні дивно, виявляється Наполеон, або Бони, як його йменують англійці. Втеча Бонапарта з Ельби й висадження його армії в Каннах змінюють положення справ на біржі й спричиняють повне руйнування Джона Седли, батька Емілії. І хто ж виявляється «самим незговірливих і впертим із кредиторів» ? Його друг і сусід Джон Осборн, якому він допоміг вийти в люди. Майно Седли йде з молотка, сім’я переселяється в убогу найману квартирку, але не через це страждає Емілія. Погано те, що ця простодушна дівчина любить нареченого не так, як покладено любити на Ярмарку Марнославства, а всім серцем і на все життя. Вона щиро вважає порожнього, самозакоханого й фатоватого Джорджа Осборна найкрасивішим і розумним чоловіком на світі. На відміну від Ребекки, всі вчинки якої диктуються «користю, егоїзмом і нестатком», Емілія живе тільки любов’ю. А Джордж… Джордж милостиво дозволяє себе любити, не відмовляючись від чисто холостяцьких звеселянь і не балуючи наречену особливою увагою

Після краху Джона Седли батько забороняє Джорджу женитися на Емілії. Більше того, її власний батько теж чути не хоче про шлюб з «сином негідника». Бедняжка Емілія в розпачі. Але отут у справу втручається капітан Доббин, вірний друг Джорджа, чесна й великодушна людина, що уже давно гаряче любить Емілію, не вирішуючись у тім зізнатися навіть самому собі. Він умовляє Джорджа, не далекого шляхетних поривів, женитися на Емілії всупереч волі батька. Нема що говорити про те, що батько відмовляється від Джорджа й позбавляє його спадщини

Обидві опальні пари зустрічаються в Брюсселі, куди виступає полк Джорджа й Доббина й прибуває генерал гвардії Тафто з ад’ютантом Родоном Кроули. Полк із захватом приймає Емілію, але її подруга обертається в куди більше блискучому суспільстві. Де б не з’явилася Ребекка, вона завжди оточена юрбою знатних шанувальників. У їхнє число попадає й Джордж Осборн. Кокетство Бекки й власне марнославство заводять його настільки далеко, що на балі він передає їй букет з листом, у якому благає бігти з ним. (Зрозуміло, та ніколи й не збиралася робити нічого подібного. Вона^-те знає ціну Джорджу.) Але в той же день війська Наполеона переходять Самбру, і Джордж, повний невисловленого каяття, прощається із дружиною. Прощається, щоб через кілька днів загинути в битві під Ватерлоо

А Бекки й Родон після Ватерлоо проводять три роки в Парижі. Ребекка має скажений успіх, вона допущена в саме вище суспільство, французи не настільки розбірливі, як англійці. Втім, вона не збирається залишатися у Франції на все життя. Все сімейство (у Парижі в Бекки й Родона народжується син) вертається в Лондон, де чету Кроули живе, як завжди, у кредит, роздаючи обіцянки всім і не платячи нікому. Тіточка Родона нарешті відходить у мир інший, залишивши майже весь стан старшому племінникові, одруженому на дочці лорда Саутдауна леді Джейн, чесній і гідній жінці. Незабаром умирає й сер Питт, а новий баронет, випробовуючи почуття провини перед братом (ніяк тетушкини гроші дісталися б йому, якби не одруження з гувернанткою), вважає своїм обов’язком об’єднати сім’ю. І от Ребекка знову з’являється в Королівському Кроули й знову умудряється зачарувати всіх. Чого їй тільки не доводиться для цього робити! Навіть зображувати любов до сина, до якого вона насправді не харчує ні найменшої прихильності

Тонкі лестощі Ребекки так зачаровує новоспеченого баронета, що він чи не щодня буває в неї в будинку. Настільки ж часто там буває й всемогутній лорд Стайн, вельможний заступник Бекки, старий цинік, за допомогою якого колишня гувернантка «карабкается й проштовхується вперед». Якими способами вона цього домагається, ніхто не може сказати нічого певного, але лорд Стайн дарує їй діаманти й надає в її розпорядження свої льохи. Нарешті відбувається подія, що ставить Бекки в один ряд з респектабельними дамами, неї представляють до двору. Вона входить у найвищі кола лондонського світла й переконується в тім, що сильні миру цього нічим не відрізняються від” «Смитов і Джонсов». Коли перший захват проходить, Бекки стає нудно. А її чоловік з кожним днем почуває себе усе більше самотнім серед «інтриг, аристократичних зборів і блискучих персонажів» і усе більше привязивается ксину.

Pages: 1 2