Танкові пісні — це веселі жартівливі чи ліричного характеру співанки до танцю. Вони сягають корінням давніх часів. Подібний синкретизм тексту, мелодії і танцювальних рухів властивий здебільшого найдавнішому пластові народної творчості. Ґенетично танкові пісні, очевидно, пов´язані з календарно-обрядовою лірикою, яка супроводжувала магічні танцювальні дії і ритуали. Особливо близькі вони до веснянок, серед яких є чимало жартівливих зі звертаннями дівчат до хлопців і навпаки. Термін «танкові пісні» об´єднує ряд жанрових різновидів, які виділяються не на основі змісту чи характеру, а у залежності від ритмічної форми.

Найпоширеніший жанр — коломийка. Період його виникнення до кінця не з´ясовано, але ряд учених, у тому числі один з найактивніших дослідників і збирачів жанру В. Гнатюк, вважають, що це щонайменше початок 18 ст. Вчений також наголошує на тому, що коломийку слід вважати «зовсім самостійним витвором народного генія, паралельним до інших самостійних родів народної поезії. Подекуди можна їх ставити навіть вище; ми знаємо, що деякі пісні, особливо обрядові, прив´язані тісно тільки до певних проявів народного життя; … коломийка натомість огортає собою всі прояви життя чоловіка у всіх порах; … звідти в ній висловлене і радість і горе, і утіха і жаль; звідти вона дихає і повагою і жартом; звідти в ній і гумор і сатира і іронія і т. ін.».

Серед дослідників нема одностайності щодо походження назви «коломийка», існують різні гіпотези. Дехто пов´язує її з назвою міста Коломия, вважаючи, що назва танцю виникла за аналогією до польського «краков´яка» (похідне від міста Кракова). Інші етимологію терміна виводять від назви річки Коломийки, біля якої жителі називались «коломієць», «коломитка», «коломиточка».

Інша точка зору побудована на основі спорідненості назв подібних танців різних слов´янських народів: словацького «коломайка», сербського «коло», болгарського «хоро». Усі вони похідні від слова «коло» — основного компонента багатьох народних танців. У колі танцювалися ритуальні обрядові танці, їх виконання супроводжувалося співом і ритуальними рухами. Виходячи з такої етимології назви, жанр коломийки є одним з найдавніших танкових жанрів, витоки якого сягають далекої давнини.

Коломийка — це дворядкова пісня у танковому ритмі 2/4 із типовим віршовим розміром і паралельним жіночим римуванням. Структура коломийкової строфи — два 14-складові рядки із паузою після четвертого складу і цезурою після восьмого складу, що утворюють типову побудову вірша — 4+4+6:

Ой дрібонька І коломийка / дрібонька, дрібонька Одна мила, / друга люба, / третя солодонька.

Нерідко зустрічається внутрішнє римування:

Співаночки складаночки, я вас не складала Складали вас парубочки. а я переймала. А я годна льонок брати та годна стелити, А я годна заспівати та годна робити.

Ф. Колесса вказує, що є модифікації коломийкового розміру, на зразок схеми 4+3+6 чи 3+3+6:

Ой піду я I на майдан / та й витну осику, Та й виплету / личаки, / піду на музику. Не тепер, І не тепер / на гриби ходити: Восени, І восени, І як будут родити.

В. Гнатюк детально аналізує різні ритмічні відхилення від традиційного коломийкового розміру, вважаючи найпоширенішим такий, де перший рядок має коломийковий розмір, а другий козачковий:

А там в лісі / при дорозі / злапав комар муху: Тихо, тихо, не кричи, / бо задушу тя вночи.

Дослідник також підкреслює, що «хоч коломийковий розмір такий одностайний, мелодії коломийок незвичайно різнорідні й багаті і числяться не на десятки, а на сотки. У збірнику пісень д-ра Івана Колесси, записаних в однім селі, приходить 41 коломийкова мелодія».

Як чітко усталена віками вироблена форма коломийка характеризується рядом властивих їй рис, має специфічну поетику жанру пісенної мініатюри. Перш за все це стосується сталих поетичних формул, які часто виконують роль традиційного зачину (наприклад: «Ой летіла зозуленька…», «На високій полонині…», «Ой легонька коломийка…»). Перший рядок тісно пов´язаний з другим на основі аналогії чи контрасту, тому найпоширенішим є прийом паралелізму з усіма його різновидами:

—  традиційний фольклорний паралелізм із картинами природи:

Я гадала, молоденька, що сонечко сходить, А то милий, чорнобривий по городі ходить. Ой дощ іде, роса паде на білу березу, А я свому миленькому сорочку мережу;

—  психологічний паралелізм:

Як ми вірно ся любили, сухі дуби цвили,

А як ми ся розлучили — зелені зів´ели.

 Сухе листя скоро горить, а сиреє курить,

Молодеє веселиться, а старе ся журить;

—  заперечний (контрастний) паралелізм:

Ой зацвіла файна квітка на плоті, на плоті, Ой змарніло біле личко на панській роботі. Гей у моїм городчику ружа розцвітає, Чи вже наша, мій миленький, любов пропадає?

З-поміж інших художньо-поетичних засобів найуживанішими в коломийках є порівняння:

В тебе очка чорненькії, як терн на галузі, Личко таке рум´яненьке, як калина в лузі. Та ми собі заспіваєм, дві сестриці рідні, Дзвенять наші голосочки, як дзвіночки срібні.

Оскільки коломийки виділяються в окремий жанр за формою, а не змістом, то серед них зустрічаються тексти дуже різноманітні за тематикою. У переважній більшості вони не виходять за межі родинно-побутової сфери, однак є ряд коломийок суспільно-побутового змісту.

Збирачі коломийок вказували на труднощі їх класифікації та систематизації. Одна з перших спроб класифікації жанру належить Ф. Колессі, який у праці «Усна народна словесність» виділяв такі тематичні групи:

1.  Про пісні і співи:

А я ходжу при Дунаю та так си думаю: Нема кращих співаночок, як у нашім краю. Ой шуміла дібровонька від вітру буйного, Ой ще буде в´на шуміти від голосу мого.

2.  Про танці й музики:

Коб-mo мені до неділі, буду танцювати, Дам музиці паляниці — буде добре грати. Чи ти мене, моя мамко, купала в романці, Що я така охочая в неділю до танців.

3. Дівоцькі — про любов:

Не спала я тої ночі, не спала на волос, Я гадала, чи не вчую миленького голос. Не спала я тої ночі, гадала гадочку, Кому маю привернути свою головочку.

4.  Парубоцькі:

Заграй мені, музиченько, я буду співати, Щоби було моїй любці легко танцювати. Чи ти чула, дівчинонько, як я тебе кликав, Як я твою цілу хату калинов обтикав.

5.  Із суспільним підкладом:

Ой не ходи, багачику, горою за мною,

Бо ти багач, а я бідна — не пара з тобою.

Ця класифікація недосконала, бо деякі тематичні групи взає-мопересікаються. Чітко можна виділити три основні групи: 1. Коломийки у первісному їх значенні як співанки до танцю, де основна тема — пісні, танці, гуляння, музики:

Коломийку заспівати, коломийку грати,

Айбо тоту коломийку легко танцювати.

Заграй-ко мі, музиканте, в пальці золотії, Та най собі погуляють хлопці молоди.

Відколи коломийка вийшла за межі приспіву до танцю, виникли інші тематичні групи:

2.  Коломийки родинно-побутового змісту, в якій виділяються:

А)  про кохання і залицяння:

Ой місяцю-перекрою, не світи нікому, Тільки мому миленькому, як іде додому;

Б)  про сімейне (родинне) життя:

Ой я прошу здоров´ячка і доброго віку

Любій мамці та й нянькові, й мому чоловіку.

3.  Суспільно-побутові, де зустрічаються практично всі теми суспільно-

Побутових ліричних пісень:

А)  наймитсько-заробітчанські:

Ей, мамко моя рідна, велика в ня біда:

Дуже тяжко заробити у багача хліба;

Б)  рекрутські:

Славний город Коломия, ще славніші Кути,

Бувай, мила, здоровенька, бо я йду в рекрути.

Ой летіла ластівочка, загубила перце,

Пішов милий у рекрути — замкнув мені серце;

В)  опришківськогайдамацькі:

Ой у гори, легіники, у гори, у гори, Та підемо розбивати багацькі комори. Ой кувала зозулиця раненько в суботу, Зібрав Довбуш в полонині легіників роту;

Г)  емігрантські:

Гори мої високії, мушу вас лишити,

Волів би-м був у вас гнити, як в чужині жити.

Монітобо, Монітобо, яка ти недобра,

Через тебе нарід гине, як тая худоба;

Та інші.

Pages: 1 2

Збережи - » Танкові пісні . З'явився готовий твір.